День народження (на украинском языке)

_Лада_ (поглядаючи на Еврику). Вiн зрадив мене, i це все, що вiд нього залишилося... Тепер з нього, мабуть, можна зробити тiльки бра... А знаєте, це iдея!..

_Еврика_ (бере череп з рук Лади). Бiдний Пепiчек!

_Магнiтофон_ (до Лади). Краса i жорстокiсть - гримуча сумiш.

_Еврика_ (до Геннадiя). Обережно! Лада завжди при зброї.

_Магнiтофон_ (до Геннадiя). Ризикуєте стати її жертвою.

Еврика повертає череп Ладi.

_Геннадiй._ I ви зможете спокiйно засинати при свiтлi такого нiчника, Ладо?

_Лада_ (до черепа, показуючи на Геннадiя). Не бiйся, Пепiчек, дядя не кусається.

_Геннадiй_ (усмiхаючись). Майже дотепно.

_Лада._ А взагалi, менi набридла ця пластмасова iграшка (Денису), i я дарую її тобi, Денисе. (Ставить череп на святковий стiл). Рости великий i не зраджуй.

_Денис_ (розводить руками). Лада у своєму амплуа. Не може без фокусiв!

_Магнiтофон_ (до черепа). Лисий... (до Лади). Ладо, твiй парик буде йому до лиця.

_Лада._ Вiн i менi до лиця. (Виймає з сумочки люстерко). У цих тролейбусах жахлива штовханина. I нiчого розумнiшого досi не придумали, крiм "наймайте таксi!" А де дiвчата? Моя Тетянка, Олька?

_Денис._ Таня обiцяла навiть ранiше прийти, допомогти... I немає. Тут iще одна дiвчина, можливо, прийде... Майя...

_Лада_ (не вiдриваючись вiд люстерка). Майя? Хто така?

_Денис._ Мила людина.

_Лада._ Дивись! Тетянка ревнива...

Дзвiнок у передпокої.

_Денис_ (натискаючи на кнопку). Не з тiєї опери. Майя рiзьбярством цiкавиться. Ясно?!

Вбiгає захеканий _Санько-Чорний._

_Санько-Чорний._ Салют! (Роззирається). А родича мого ще не було? Ми з Бiлим розминулися.

_Денис_ (до Геннадiя). Двоюрiднi брати. Обоє Саньки, тiльки один бiлявий, а другий чорнявий. Ми їх так i звемо - Чорний та Бiлий, щоб не плутати.

_Санько-Чорний_ (виймає з кишенi пляшку i ставить її на стiл. Вона закоркована кукурудзяним качаном). Ось!

_Магнiтофон._ Знову вигнали з роботи?

_Санько-Чорний._ По-перше, це теж майже коньяк. "Три буряки". По-друге, не з роботи, а з апарата. А по-третє, я i не думаю влаштовуватися нi на яку роботу. (Витягує з другої кишенi гумовi соски, нанизанi на нитку, як намисто). Новонародженому! (Вiшає їх Денисовi на шию). Щоб смоктав горiлку тiльки через соску... А пелюшки, мабуть, Бiлий принесе!.. (Пiдходить до столу, щось смакує. До Дениса). Вмираю - їсти хочу.

_Еврика._ Тут горлянка пересохла, i то терпимо. Вiдiйди!

_Лада._ Не роби з їди культу.

_Денис._ Уже небагато залишилося...

Дзвiнок у передпокої. Входить _Санько-Бiлий._ На його витертих джинсах нашито бахрому. Довге, бiляве волосся сягає плечей. Яскраво-оранжева сорочка дуже випинається на животi. Через плече висить гiтара. Вiн витягає з-пiд сорочки велику кришталеву вазу. До Дениса: "На!"

_Магнiтофон_ (присвиснувши). Ого!

_Денис._ Ти що, здурiв?!

_Санько-Чорний._ Ох i заробиш вдома!..

_Санько-Бiлий._ Нiчого, викручусь.

_Денис._ Краще зараз же вiднеси її назад.

Санько-Бiлий, насупившись, мовчить.

_Лада_ (iронiчно). Дитина ось-ось заплаче.

_Санько-Бiлий_ (показує Ладi кулак). Зараз сама заплачеш!

_Денис._ Гаразд. (Бере вазу i ставить її на поличку). Потiм розберемося. (Бере якусь дерев'яну фiгурку, сiдає у крiсло i чистить фiгурку наждачним папером).

Еврика сидить бiля столу i пiдкидає на краю його сiрникову коробку. Санько-Чорний тим часом знову щось хапає зi столу i жує. Геннадiй продовжує розглядати кiмнату. Пiдходить до ременя з набором ножiв.

_Лада_ (дивиться на годинник). Ох, ще двадцять хвилин зеленої нудьги!.. Давайте хоч потанцюємо. Маг, пошукай що-небудь у своїй коробцi.

_Магнiтофон._ Конкретнiше. Чого тобi пошукати? Древнiй блюз?

_Лада._ Менi набридла твоя тягуча, як макарони, музика. Дай що-небудь ритмiчне, свiже, незалапане. Який-небудь рок.

_Магнiтофон_ (таємничо). А ти пробувала танцювати пiд Шостаковича?

_Лада._ Ге-нi-аль-но!.. Це твоя iдея?

_Магнiтофон._ Продам недорого.

_Геннадiй_ (виймає один нiж з ременя). Якi гарнi рукоятки! (До Дениса). Сам рiзав?

_Денис_ (гордовито). А хто ж?!

_Геннадiй_ (багатозначно). Тонка робота. (Вставляє нiж назад у паз ременя).

_Еврика_ (до Санька-Бiлого). Чого ти стовбичиш пiд тiєю вазою? Не горюй, iди-но сюди!

Санько-Бiлий пiдходить до Еврики.

_Санько-Бiлий_ (запобiгливо). Пiдемо завтра на пляж, Еврико?

_Еврика._ Як усi, так i ми.

_Санько-Чорний._ А я не пiду. Ви ж знаєте, я боюся купатися у рiчцi. Iнший раз пливеш i здається, що раптом хтось кусне пiд водою. А хто - так i не знатимеш... Бр-р!..

_Лада._ Трагiчна людина. А я у водi почуваю себе жабкою. Це дуже приємно. Хочеться навiть покумкати. Тiльки щоб нiхто не чув.

_Магнiтофон._ Чого б це? Адже завжди ти намагаєшся кумкати так, щоб усi чули.

_Еврика_ (до Геннадiя). Вони обоє з привiтом. Особливо Чорний. Вiн, наприклад, завжди у кутку сiдає.

_Санько-Чорний_ (швидко). Щоб усiх бачити. Що ж тут такого?

_Еврика._ Боїшся, щоб тобi в спину нiхто не дивився. Лiкуватися треба.

_Денис._ Не лiкуватися, а пити з меншим ентузiазмом.