День народження (на украинском языке)

_Санько-Чорний._ От i пий собi без ентузiазму... До речi, з тобою нiколи не буває такого, коли вип'єш: немов всюди повно битого скла. I варто ледь-ледь поворухнутися, як воно може вп'ястися у тiло. I у ротi теж... Боюсь тодi язиком ворухнути, щоб не наколотися...

_Еврика._ Я ж казав.

_Лада._ Чорний, досить мiстики! (До всiх). Давайте пограємо у що-небудь! (Пауза). У що б його пограти?..

_Геннадiй._ А у що ви завжди граєте?

_Лада._ Завжди?.. (Пауза).

_Геннадiй._ Ну, наприклад, цiєї суботи.

_Лада._ Ах, у суботу... У фанти грали... (Весело). А й справдi, давайте у фанти!

_Еврика_ (буркотливо). Знову цi дошкiльнi iгри...

_Лада._ Чому дошкiльнi? Таке скажеш!..

_Геннадiй._ А як у це грають?

_Лада._ Дуже просто. Беремо в кожного якусь рiч, ну гаманець, гребiнець, авторучку... Складаємо в капелюх. Один стає "самоваром" - це той, хто вiдвертається лицем до стiнки, щоб не пiдглядати. Я, наприклад, виймаю по черзi рiч i питаю "самовара": "Що зробити цьому фанту?" "Самовар" наказує що-небудь несподiване. А вiдмовлятися не можна. Буває дуже смiшно!..

_Геннадiй._ Ну, наприклад, було щось смiшне у суботу?

_Лада._ Ого! Санько-Бiлий мусив з'їсти кактус.

_Денис._ Такий хороший кактус пропав!.. Нiчого смiшного!

_Геннадiй._ Мабуть, Бiлий де дуже смiявся.

_Еврика._ Чого ж, вiн тримався мужньо. Навiть сказав, що у кактусi багато вiтамiнiв.

_Лада_ (насмiшкувато). А потiм ридав у куточку.

_Санько-Бiлий_ (показуючи Ладi кулак). Зараз сама заридаєш!

_Геннадiй._ Нi, здається, у вас було не дуже весело.

_Еврика._ Чому ж!

_Лада_ (до Еврики сердито). Тобi було найвеселiше. Аякже найприємнiший фант! (До Геннадiя). З Олькою, нареченою Єдиного, цiлуватися...

_Геннадiй._ Ви нiколи не грали у брехню?

_Лада._ Генiально! А як у неї грати?

_Геннадiй._ Це значить - говорити правду, яка допомагає виявити брехню.

_Лада_ (розчаровано). Пхi!.. А я думала...

_Еврика._ А давай, Ладо, спробуємо. Пора нарештi з'ясувати, кого ти з нас любиш?

_Геннадiй._ Брехати забороняється.

_Лада._ Всiх i нiкого.

_Еврика._ За що "всiх"?

_Лада._ Не знаю...

_Еврика._ А "нiкого" ?

_Лада._ Це вже кожному скажу окремо.

_Еврика._ У нашiй компанiї не може бути секретiв. Починай з мене.

_Лада._ Гаразд. Тому що ти - бабiй. Це - раз. По-друге, не можу простити твоїх дурацьких пiдрахункiв - скiльки в менi там фосфору, кальцiю, iще чогось... Причому ти помилився: я складаюсь iз самої тiльки краси.

_Еврика._ Так, помилився. Не врахував фарби.

_Лада_ (весело). Ну й хамло!..

_Еврика._ Якщо людину висушити, залишиться жменька праху, решта була в нiй - вода. Майже як у медузи. Отже, вiд тебе залишиться тiльки фарба.

_Магнiтофон._ Як дуже розведене чорнило...

_Денис._ А мене чому не любиш?

_Лада._ Тобi не однаково? Тебе є кому любити.

_Магнiтофон._ А мене?

_Лада._ Я тебе боюся. Пишайся!

_Магнiтофон._ Чому боїшся?

_Лада._ Ти - особа чудна. Мовчиш, мовчиш, немов ми не поруч, а в iншiй галактицi, не помiчаєш нiкого, а потiм раптом як бовкнеш що-небудь!.. Наче припечатаєш! Еврика правильно колись сказав, що ти - з антиматерiї...

_Денис._ А як тобi мiй друг - Геннадiй?

_Лада._ Не знаю. Може, будяк, а може - троянда.

_Геннадiй._ Велика амплiтуда.

_Лада._ Очi якiсь не такi... Алюмiнiєвi... I взагалi, вiдчепiться ви вiд мене! Маг, вважай, що я пожартувала.

_Еврика._ Почуття Лади залежать не вiд неї, а вiд гiпоталамуса.

_Лада._ А вiн симпатичний?

_Еврика._ Поясню популярно. Це - дiлянка мозку. В нiй є центри i агресiї, i насолоди. Гiпоталамус керує i апетитом, i почуттям кохання. У тебе вiн травмований. Ясно?

_Санько-Чорний._ Що стосується апетиту, то вже пора сiдати за стiл. П'ять хвилин залишилося.

_Денис._ Ну що ж, будемо сiдати... Хоч i не всi прийшли...

У передпокої чути дзвiнок. Денис вибiгає в коридор i вiдразу ж повертається з _Майєю._ В руках у нього букет квiтiв.

_Денис._ Це - дiвчина Майя (до Майї). А це - мої друзi. (Садовить її за стiл i ставить квiти у вазу на столi).

Всi сiдають за стiл.

_Еврика_ (до Майї). Почувайте себе як вдома, дiвчино Майя.

_Денис_ (урочисто). Увага! (Дивиться на будильник). Я вже почав народжуватися! Зараз задзвонить - i все.

_Санько-Чорний._ Нарештi! (До Еврики). Давай ритуал!

Починається ритуал жертвоприношення Бахусу. Усi, крiм Майї i Геннадiя, встають.

_Санько-Чорний_ (змахуючи рукою). Три-чотири!..

Усi, крiм Майї i Геннадiя, хором: "Головний виночерпiй!"

_Еврика._ Я тут!

_Усi._ Великого Бахуса мучить спрага!

_Еврика._ Я вгамую його спрагу!

_Усi._ I нашу!

_Еврика._ I вашу! (Пiдходить до макета Бахуса, цокає чаркою об його живiт i перехиляє її. Потiм запалює свiчку пiд макетом). Бахус прийняв нашу жертву. Будьмо!

_Усi._ Будьмо!

Майя не стримується i прискає смiхом. В цей час дзвонить будильник.

_Еврика._ За новонародженого. Вiват, Денисе! Щоб вiчно мав спрагу i вдовольняв її!

Усi, не чаркуючись, п'ють. Тiльки Геннадiй не п'є.

_Еврика_ (до Геннадiя). А ви чого не п'єте, Гено?

Раптом серед тишi, що запала, долiтає вiд горiшнiх сусiдiв бринькання на пiанiно: "Тара там бом-бом, тара там бом-бом..." - так званий "Собачий вальс".

_Магнiтофон._ У людини починається життя... З чого? З "Собачого вальсу..." О боже!..