Доба націоналізму

Соціяльність націоналізму походить не з мотивів співчуття й добродійства, а має на меті зробити справедливість основою, опанованої етносом, нації. В «корпоративній», «становій», чи в зближеній до цього принципу державі – націоналізми бачать ідеал зорґанізованої національної спільноти. Конкретні ж форми будівництва в поодиноких націй різна, в залежності від умовин, вимог хвили, національної психольогії, тощо.

Корпоративна чи станова держава стоїть на перехресті між державною й господарською політикою. Органічна сполука обоїх, що не визнає ніякої так назв. Своє законности й виводить «закони» тільки зо змінливих потреб нації – це спільна прикмета всіх націоналізмів і опанованих їхнім світоглядом державних ідей. Господарство є функцією, і підпорядковане державній політиці, яку треба в свою чергу провадити, оглядаючися на господарські завдання нації. В націоналістичній державі органічна сполука між господарською й державною політикою знаходить свій клясичний вислів.

6. НАЦІОНАЛІЗМ У СВІТІ

Слово «націоналізм» означає (в найширшому розумінні) визнання нації за фактор історії, при чому й саме розуміння нації, і концепції її життя, і цілость світогляду, в якому нація є певним елементом – можуть бути якнайрізнородніші. В такому розумінні, міг казати Донцов, що він протиставляє декадентському націоналізмові ХІХ століття свій – волевий. В такому розумінні, говориться в Італії чи Німеччині, що націоналізм – це фашизм, чи націонал-соціялізм. Але тому теж на практиці не каже в Німеччині націонал-соціяліст про себе, що він націоналіст. Бо націоналізм – розуміється тут націоналізм ХІХ століття – це нота династицизму, нехтування соціяльних моментів, «вічно-міщанське», опортуністичне. Альфред Розенберг оперує таким зіставленням: «Націоналізм наших днів це націонал-соціялізм». І в такому розумінні, кажеться, говориться напр. про «націонал-соціялізм у світі», або про епоху «націонал-соціялізму», підрозуміваючи італійський, англійський, і т. д. націонал-соціялізм, еспанський фалянґізм і т. д. Так само уживають італійці слово «фашизм».

Український націоналізм оперує терміном «націоналізм» у тому розумінні, як націоналізми німецький і італійський терміном «націонал-соціялізм» чи «фашизм». Сталося це тому, що коли в других націй існувала потреба відмежуватися – то в нас її немає, або майже немає. Духовий рух та його політично-організаційний вислів, що створили поняття «український націоналізм», були коли не першим, то в дану добу одиноким фактором, що вплив на націоналізм в Україні. Так залишилося й сьогодні, а коли десь виявляється якась конюктурна спроба конкуренційного «руху», то він мусить відмежовуватися, а не від нього. Завдяки всьому цьому, існує в нас м. ін. можливість оперувати найвлучнішим терміном, що окреслює явище націоналізму ХХ століття, як в українському, так і світовому масштабі, терміном – націоналізм.

Націоналізм: фашизм, націонал-соціялізм, український націоналізм і т. д. це різні національні форми одного духа, що в наступі своїх противників (демолібералізму з одного, і комуно-большевізму з другого боку) боряться революційним шляхом за найвищий розвиток власної нації в імя нового власного світогляду – основаного на цінності нації – і власних суспільно-устроєвих концепцій, які в загальному можна окреслити словом «націократія». В такому розумінні, націоналізм є світовим явищем і тому можна говорити про світово-історичну добу націоналізму.

Моменти: боротьба з комунізмом і лібералізмом, новий власний світогляд і нова власна суспільно-політична концепція та революційний історичний шлях, себто наставлення на тотальне діяння вшир і вглиб – є основами для тих націоналізмів, які є фактичними репрезентантами нашої доби. Крім них треба рахуватися теж із певними неповновартими явищами, в яких бракують або недорозвинені поодинокі повищі характеристики. В цих випадках, існують якісь або негативні причини в даних націй, що внеможливлюють націоналістичну революцію в повному розгорненні, або існуючі світогляди й устрої не вимагають наразі повної переміни (Англія, Ніппон [Японія]). Всеж і ці явища є signum temporis: подібне бувало, зрештою, в кожну добу, де панівна течія приходила не всюди одночасно й не всюди з постулятами тотальности. Ясно, не входять тут у рахубу ті випадки, коли десь (напр. в боротьбі з большевізмом) заїсновує тиранія кліки що не має грунту в нації, чи поліційний режим, які теж претендують іноді на еґземплів духа нашого часу, а на ділі ж є тільки тим підложем для большевизму.