Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням

Переважна кількість моїх пацієнтів, котрим вдається утримуватися від вживання наркотиків протягом місяця і відчути переваги тверезості, усе ж таки хочуть знову вживати наркотик, коли випробування закінчується. Вони майже завжди прагнуть вживати наркотики якимось іншим способом, ніж у минулому. Найважливіше завдання для них – обмежити вживання.

У галузі наркології постійно точаться суперечки щодо того, чи можуть люди, які зловживали наркотиками, повернутися до помірного вживання без ризиків. Протягом десятиліть групи анонімних алкоголіків суворо дотримувалися принципу: відмова – єдиний вихід для людей з надмірним, компульсивним надспоживанням. Однак нові факти свідчать про те, що деякі люди, котрі відповідали критеріям залежності (особливо люди з важкою формою залежності, кількість яких, за епідеміологічними даними, зростає), можуть повертатися до контрольованого вживання улюбленого наркотику навіть без лікування. Таке явище називають природним одужанням.[58] Якщо ж метою є помірне вживання, то більшість фахівців погоджується з тим, що період утримання підвищує ймовірність успіху: перейти від вживання великої кількості наркотиків до вживання меншої важче, ніж від повної відмови до вживання меншої кількості наркотику. Деякі пацієнти здатні помірно вживати наркотики протягом певного періоду, а у багатьох випадках віддають перевагу повній відмові від них, оскільки вважають помірне вживання виснажливим навіть у разі успіху.

Нейробіологи С. Г. Ахмед і Джордж Коб продемонстрували, що щури, які можуть отримувати доступ до кокаїну протягом однієї години на добу, натискаючи для цього кнопку, продовжують вживати сталу кількість кокаїну протягом багатьох днів поспіль.[59] Інакше кажучи, ці щури не починають тиснути кнопку частіше кожного наступного дня. Утім, якщо тим самим щурам надати доступ до кокаїну протягом шести годин на добу, вони поступово збільшують натискання на кнопку – до стану фізичного виснаження і аж до смерті. Підвищене самовведення наркотиків за умови розширеного доступу (протягом шести годин) спостерігалося також у випадку з метамфетаміном,[60] нікотином,[61] героїном [62] й алкоголем.[63] Тобто дослідження вказують на те, що кількість і тривалість вживання наркотиків мають значення. Окрім того, що більше наркотиків ми вживаємо й що довше це робимо, то більша ймовірність переходу до неконтрольованого вживання. Заразом дослідження Ахмеда й Коба свідчать про те, що досягти помірного вживання наркотиків можливо, навіть важких.

З іншого боку, деяким людям помірність не приносить користі й може мати зворотний ефект, сприяючи різкому збільшенню кількості вжитих наркотиків після періоду утримання. Таке явище інколи називають ефектом порушення відмови.[64] Щури, які мають генетичну схильність до залежності, через 2–4 тижні утримання від алкоголю знову вживають його у великій кількості відразу ж після того, як отримують доступ, і відтоді продовжують зловживати алкоголем, ніби ніколи й не утримувалися від нього.[65] Аналогічне явище спостерігали у щурів, яким давали висококалорійну їжу, після чого ті потрапляли в залежність від неї. Цей ефект слабший у щурів і мишей з меншою генетичною схильністю до компульсивного надспоживання. Дослідження над тваринами не дають відповіді на питання про причину такої поведінки. Вживання наркотиків у великій кількості після утримання це виняткова ознака наркотиків із високим вмістом калорій (типу їжі та алкоголю)? Може, воно не характерне для некалорійних наркотиків (наприклад, для кокаїну)? Чи, може, найголовніший чинник – це самі щури з генетичною схильністю до залежності.

Питання про те, як досягти помірності, набуває дедалі більшого значення, оскільки наркотики на зразок смартфонів (без яких ми, відверто кажучи, не можемо жити) стали невід’ємною частиною нашого життя.

Дофамінове голодування відновлює гомеостаз і здатність відчувати задоволення у різних проявах.

Коли я позбулася звички читати любовні романи, протягом перших декількох тижнів мене охоплював екзистенційний жах. Вечорами (коли я зазвичай вхопилася б за книжку чи скористалася іншим способом відволіктися), я лежала на канапі, склавши руки на животі, й намагалась розслабитися, але натомість відчувала повну безвихідь. Мене вразило те, що подібні, на перший погляд незначні, зміни у повсякденному житті викликають настільки сильну тривогу. Минали дні, я продовжувала дотримуватися цієї практики і згодом відчула, що психічні обмеження послаблюються, розкриваючи мою свідомість. Я почала розуміти, що мені уже не потрібно постійно відволікати себе від сьогодення, що я здатна жити у ньому й миритися з ним, а можливо, й спроможна отримати від нього дещо більше.

5. Простір, час і значення

Восени 2017 року, після року утримання від компульсивної статевої поведінки, у Джейкоба стався рецидив. Йому було тоді 65 років.