Дорогами Маклая

— Все зупинилося на висновку барона Каульбарса. Він вважає, що не можна знайти людину, здатну підготувати матеріали до друку, і наша рада з ним погодилась. Добре було б, якби ви взялися до цієї справи. Ви професор, академік, знаєте мови, вам відмовити не посміють.

Палкий патріот своєї батьківщини, який, вийшовши з простолюдинів, досягнув звання академіка, Анучин, заручившись підтримкою ще кількох впливових російських учених, таки добився, щоб весь архів Миклухо-Маклая передали йому, і, відклавши роботу над власними науковими працями, десять років трудився, щоб осягнути Маклаєві праці, і, хоча розібрав не все, готового до друку матеріалу в нього набралося на два об'ємисті томи. Проте коштів на їх видання, хоч як він клопотався, Географічне товариство йому не виділило. Тільки після революції, коли при Наркомосі організували науковий відділ, в завдання якого, крім усього іншого, входило також видання праць передових російських учених, Дмитро Миколайович дістав схвалення і кошти на видання «Подорожей» Маклая.

Нарешті 1923 року вийшов перший том. На цьому, однак, видання урвалось. Помер Анучин, і нікому стало контролювати публікацію другого тому. Він побачив світ разом з перевиданням першого тому лише 1941 року, коли працями Миклухо-Маклая зайнявся Інститут етнографії АН СРСР. Але ще багато нерозшифрованих і не перекладених російською мовою матеріалів ученого чекали свого часу. Продовжити роботу над ними перешкодила війна. Однак, тільки-но вона скінчилася, Президія Академії наук СРСР у 1946 році ухвалила видати до сторіччя з дня народження Маклая всі його праці, які зберігалися частково в Академії і частково у Всесоюзному географічному товаристві. В 1950–1954 роках було видано шестикнижний п'ятитомник, що ввібрав у себе не тільки праці вченого, але також його біографію і ряд великих статей, в яких аналізувалась його наукова спадщина. Проте й це видання, як згодом виявилося, було далеко не повне. Ще багато праць Маклая, його статей, нотаток, стенограм публічних виступів і листів було розсіяно по всьому світу, і зібрати їх тоді ніяк не випадало.

П'ятитомник, що вийшов у світ, мав ще й іншу ваду. Видавці розраховували його тільки на фахівців, і з тих супровідних статей, які в ньому друкувались, допитливому, але спеціально не підготовленому читачеві важко було зрозуміти, в чому ж, власне, полягають особливості праць Маклая, які конкретно його заслуги перед наукою і людством взагалі. Тому і в подальших літературних біографіях ученого він уявлявся здебільшого як відважний мандрівник, що не побоявся сам-один подорожувати в нетрях, де ніколи раніше не ступала нога білої людини.

Тим часом він не випадково в душі ображався, коли його ще за життя вперто називали мандрівником. Адже не в мандрах самих по собі була мета його праць.

На сторінках цієї книжки я намагався популярно пояснити, в чому полягала суть того головного, що Маклай зробив у своєму житті, — він строго науково довів однакову біологічну повноцінність людей усіх націй і рас. А втім, його заслуги перед наукою і людством надзвичайно різноманітні. Він був одним із зачинателів і творців морської біології та порівняльної анатомії, написав багато робіт із зоології, зоогеографії і фізичної географії, які й досі не втратили своєї цінності, вперше передбачив створення синтетичних продуктів харчування і принципову можливість злиття тваринної і рослинної клітин, чого 1979 року й добивалися шведські вчені, з'єднавши клітини моркви і людини. Ще 1874 року висловив думку про вирощування позастатевим шляхом цілком однакових особин живих організмів, що вже теж досягнуто й названо клонуванням. Практичне значення цієї ідеї полягає в тому, що в найближчому майбутньому, як вважають учені, буде можливо вирощувати найкращі породи племінної худоби, яка за своїми якостями нічим не відрізнятиметься від маточного поголів'я.

Спостерігаючи поведінку тварин, які передчувають землетрус, учений висунув гіпотезу про природу землетрусів, пов'язуючи їх походження з вибухами гігантських нагромаджень підземних горючих газів, які перед вибухом під дією потужного тиску починають просочуватись на поверхню землі, і тварини, вловлюючи своїм загостреним нюхом той незвичний для них запах, поводяться неспокійно. Не. так давно точно такого ж висновку дійшли вчені в Сполучених Штатах Америки.

Здійснилась і Маклаєва ідея незалежного Папуаського союзу. Східна Нова Гвінея здобула свою державність, стала суверенною республікою, у першому видавництві якої, до речі, одразу ж вийшла в світ англійською мовою книга новогвінейських щоденників Маклая, проілюстрованих художниками-папуасами.

Нарешті того ж 1874 року, тобто на два роки раніше, ніж Фрідріх Енгельс, учений у листі до своєї кореспондентки Кетрін Шеффер, давши вбивчу критику теологічного раю, цілком точно визначив роль праці у формуванні людини як розумної істоти. А трохи згодом у листі до Елеонори Честер блискуче розкрив філософську сутність людського обов'язку.