Доторк

— Нема потреби. — Карен озвалася таким крихким голосом, що всі до неї обернулися. Вона взялася за застібку ліфчика, скинула його, зухвало стояла й тремтіла під жовтим світлом. Лічильник показав сліди на грудях і стегнах. Попри її зухвалу невимушеність, обоє чоловіків відвернулися, коли вона себе омивала. Барні підійшов, хотів допомогти, але Карен відсторонилася.

— Облиш мене. Не підходь.

Коли Карен закінчила, її знову перевірили. Інструмент цокотів звичайним сумним пульсом фонової радіації. Усе забруднення зійшло, нічого не в’їлося глибоко в шкіру. Тоді Бендікс показав трубкою на її голову.

— Краще перевірте волосся.

Карен подалася назад.

— Не може там нічого бути. Я його вичісую щоранку й ввечері.

— Часточки такі мікроскопічні, що не факт, що ви їх вичесали, — заперечив Макнайт. — Не можна ризикувати, місіс Старк. Ви ж розумієте: ми б не наполягали, якби не були цілком упевнені.

Радіоактивні сліди були у двох місцях. Одне — внизу посередині, друге — спереду її скальпу. Зачувши тріск, вона захотіла торкнутися волосся, але Макнайт зупинив її.

— Краще не треба. Можете розповсюдити.

— Доведеться відрізати, місіс Старк. — Бендікс дістав ножиці з кишені комбінезона.

— Я вимию. Якщо не можна вичесати, то я все вимию, так не можна?

Макнайт похитав головою.

— Ви не зможете вимити все. І ще в нас немає часу. Краще відрізати.

— Ну, вам можна розказати й найгірше, — сказав Бендікс. — Решта все одно скоро повипадає.

Макнайт повернувся до нього, маска до маски.

— Це зараз було зайве.

— Вона все одно дізнається рано чи пізно. Краще приготуватися до того, що це далеко не мед.

Карен здригнулася, ніби від ляпаса, від напруження її трусило. Барні хотів заспокоїти її, але зараз не дозволяв собі підходити надто близько. Вона могла б втратити все, але волосся…

— Мені дуже шкода, — заговорив Макнайт, забравши ножиці в Бендікса, — але це вже кінець.

Він схилив її голову вперед і, перевіряючи лічильником, обережно стриг.

— Я намагаюся не зрізати більше, ніж треба.

Але це було складним завданням, і коли лічильник почав показувати норму, майже чверть її волосся лежала на папері, який він спеціально підстелив. Кілька волосин упало їй на плечі та груди, і Макнайт мусив перевірити, чи вони не радіоактивні. Тоді відступив, витягнув друге кімоно з пліофільмової обгортки, обережно здер зовнішню плівку й подав їй одяг.

Карен натягнула кімоно й щільно запнулася. Лише тоді поглянула на Барні.

— Добре, — сказав Бендікс, — тепер ходімо в машину — ступайте обережно по траві, де ми позначили білим порошком.

Карен подивилася на Барні, не рухаючись, і він бачив, що вона починає важко дихати, ніби хоче блювати, але насправді просто не могла стримати схлипування. Барні обійняв її однією рукою, дружина притулилася до нього, поки він вів її до машини, а сама відкрито плакала й занурювала пальці у рвані кінці волосся.

— Що ти з нами зробив, Барні? Що ти зробив?

Карен ридала в нього на плечі, поки вони залізали в бордовий седан, припаркований біля тротуару. Містер Ґерсон представився, але вона навіть не намагалася підняти голову. Барні кивнув на знак привітання й прослизнув на заднє сидіння машини біля неї.

Барні почув лише половину пояснень містера Ґерсона про те, що вони зараз поїдуть у лікарню для обстеження, і, поки повернуться, будинок буде повністю знезаражений. Він відчув, як Карен напружилася біля нього й сіла рівно.

— Будинок?

Містер Ґерсон, що сидів спереду біля водія, повернувся до неї й кивнув. Він виглядав чепурно, трохи сивий, з акуратною армійською зачіскою. Непривітність, яку Барні відчув під час телефонної розмови, лише посилилася в машині, бо в тьмяному світлі виднівся лише його профіль.

— Боюся, що так, місіс Старк. Приїдуть зезисти — загін знезараження — і чотири-п’ять днів перевірятимуть та очищуватимуть усе.

— Усі мої речі?!

— Звісно, вам відшкодують усі збитки. Містер Енґстром попросив мене запевнити вас, що «Нешнал моторз» також покриє всі витрати, поки ви будете в лікарні, і під час усіх процедур знезараження.

Барні усвідомлював, що так мусить бути. Усе, чим вони користувалися, чого торкалися навіть ледь-ледь, стало забрудненим. Разом із пилюкою, яку Карен не прибрала, буде радіоактивний пил, він кружлятиме у вихорі й приземлиться на дивані, кавовому столику, абажурі чи на килимах.

— Що сталося? — запитав Барні. — Макс Праґер сказав, що радіоактивність ізольована в лабораторії. Сказав, що все почистили. Як воно проникло в його кабінет?