Читаем Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 полностью

14 августа вирвався я з того святого Києва і простую тепер не оглядаючись до Петербурга. А проїзжаючи Пирятинський повіт, я прочув, що в Кочубеєвих добрах не було добра та й не буде. Отой Ракович, що писав до тебе, посадив у Згурівці свого приятеля, якогось п’яницю і здирцю Браньковича. Тепер він тільки що приймається управлять. Цур йому, тому Кочубеєві! Ладнай з отим жидом, що ти казав мені, лучче буде.

Чи ти зробив що з Вольським? Як ні, то зроби як умієш і як тобі Бог поможе, бо мені і вдень і вночі сниться ота благодать над Дніпром, що ми з тобою оглядали.

Не здивуй, що я так мало пишу тобі. Ніколи. Сьогодня рушаю в Конотоп. Напиши мені в Петербург по тому адресу, що єсть у тебе. А тим часом цілую тебе, сестру і ваших діточок. Оставайся здоров.

Щирий брат твій Т. Шевченко.

345. В. Г. Шевченка до Т. Г. Шевченка

Кінець серпня – початок вересня 1859. Корсунь

…Твоє діло за покупку землі я не зміг нічим кончить; получив од нього такий одвіт, що як він побачиться з генерал-губернатором, то зараз потім дасть резолюцію настоящу…

346. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка

10 вересня 1859. С.-Петербург

С.-Петербург. 1859, 10 сентября.


7 сентября вранці приїхав я в Петербург і прочитав твоє письмо у М. М. Л[азаревського]. Пишеш, що тебе не було дома, що ти хлопців возив у Херсон. Добре зробив єси! Та тілько чи притокмив ти їх у те училище торгового мореплаванія? Якщо притокмив, то молися Богу та лягай спати: з хлопців будуть люде… тілько треба спать на одно око.

Пишеш, що бачився з Парчевським; і я з ним бачився в Черкасах. Те саме він і мені говорив, що й тобі; нехай собі робить, як знає. А ти, мій рідний брате, зроби так, як умієш і як тобі Бог допоможе. Продать він землі тієї не волен, а законтрактовать на 25 літ волен, с согласия опеки. Якби ти побачився з Вольським та з ним добре поговорив та умовився. Та вже там роби, як знаєш і умієш, та тілько зроби, бо мені й досі сниться Дніпро і темний ліс попід горою. Контрактуй на своє ім’я. На сей случай я оставив письмо у Вольського і аркуш гербового паперу в 90 коп. На тім тижні у мене будуть гроші, то як треба буде, то я зараз і пошлю тобі. Добре було б, якби Йосип або Микита взялися за постройку: веселіше б гроші платить. Якби ти побачився з ними. Як побачиш Дзендзєловського, Липомана і Грудзинського і його стару матір, то поцілуй їх всіх за мене.

Чи ти получив моє письмо з Прилук?

Пришли мені оту маленьку книжечку і клаптики з нею; хоч перепиши; мені розрішено друковать, то книжечка та тепер мені треба. Посилаю Рузі не всеобщую историю, а Робінзона Крузо: для языка це буде лучче. Історію пришлю на той рік або сам привезу.

Сестру, тебе і всіх діточок ваших тричі цілую. Оставайся здоров. Нехай тобі Бог помагає на все добре.

Брат Т. Шевченко.

347. В. П. Маслія до Т. Г. Шевченка

10 вересня 1859. Київ

Киев, 1859 года, 10 сентября.


Мій любий земляче,

Тарас Григорьевич!

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 мифов о Берии. Вдохновитель репрессий или талантливый организатор? 1917-1941
100 мифов о Берии. Вдохновитель репрессий или талантливый организатор? 1917-1941

Само имя — БЕРИЯ — до сих пор воспринимается в общественном сознании России как особый символ-синоним жестокого, кровавого монстра, только и способного что на самые злодейские преступления. Все убеждены в том, что это был только кровавый палач и злобный интриган, нанесший колоссальный ущерб СССР. Но так ли это? Насколько обоснованна такая, фактически монопольно господствующая в общественном сознании точка зрения? Как сложился столь негативный образ человека, который всю свою сознательную жизнь посвятил созданию и укреплению СССР, результатами деятельности которого Россия пользуется до сих пор?Ответы на эти и многие другие вопросы, связанные с жизнью и деятельностью Лаврентия Павловича Берии, читатели найдут в состоящем из двух книг новом проекте известного историка Арсена Мартиросяна — «100 мифов о Берии».В первой книге охватывается период жизни и деятельности Л.П. Берии с 1917 по 1941 год, во второй книге «От славы к проклятиям» — с 22 июня 1941 года по 26 июня 1953 года.

Арсен Беникович Мартиросян

Биографии и Мемуары / Политика / Образование и наука / Документальное