Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

3 генваря 1860.

С Новым годом поздравляю вас и весь завод ваш с механическими мастерскими, с паровым млином, с садом и со всем добром, сущим коло вас. А в особенности поздравляю с Новым годом Кондрата Михайловича, Федора Степановича и Настасью Михайловну. Нехай їм Бог шле довгий вік і добре здоров’я.

Спасибі вам за ваше письмо, двічі спасибі вам за 1100 карбованців. Я получив їх од г. Гротина 31 декабря уже минувшего года. Искренно благодарю вас. 15 або 20 генваря випуститься книга из типографии і в той же день пошлются экземпляры Савве Дмитриевичу Пурлевскому, а нецензурный экземпляр вам доставит брат Варфоломей. Ще ось що! Хто подає, то у того і просять. Примкніть во ім’я Божіє мого брата коло свого завода, хоч коло буряків; а він це діло дуже добре тямить. Йому так обрид отой нікчемний світлійший з своєю німотою, що він помандрував би на край світа, якби було можна і жінку з дітками у торбу покласти. Во ім’я Божіє привітайте його коло себе! Чоловік він не дуже дурний і не дуже розумний, а дуже, дуже щирий. У вас в заводі єсть школа, а в його малі діти, то воно дуже до ладу б було. Во имя святого просвіщенія привітайте його.

Свидетельствую глубочайшее почтение Татьяні Івановні і трижды цілую ваших діточок.

Искренний ваш

Т. Шевченко.

(Трижды кланяюсь Алексею Ивановичу).

367. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка

12 січня 1860. С.-Петербург

С.-Петербург. 12 генваря 1860 г.

Насилу я дождався твого письма; я вже думав, що ти, крий Боже! занедужав або принаймні на Бессарабію помандрував. За ковбаси і сало спасибі тобі, а як получу та покуштую, то ще раз скажу спасибі. Думаю, що вони такі самі будуть, як і ті, що ми з тобою колись під яблунею вкушали. Мені байдуже, що ми вже не ті стали, аби ковбаси не старілися, а з ними і ми помолодіємо. Коли б тілько нам отой хутір придбать та поєднать Хариту. Дуже, дуже я зрадів, що вона вподобалась Ярині. Чи Ярина ще й досі у тебе гостює? Як ще й досі, то нехай би вона нишком, посвоєму спитала Хариту, а ти б мені написав те слово, або сам спитай, що вона скаже?

Вольський мені пише, що Пекарі будуть Змі[єв]ського. Мені самому здається, що він моторненький панок; я з ним бачився в Черкасах. Нехай і буде добра надія, а з Понятовським тепер треба зробить; його вже прошено. Мені самому здається, що лучче взять на посесію, а тим часом роби, як тебе Бог навчить; якщо треба буде грошей, то пиши. На тім тижні вийде моя книга, то будуть і гроші. А дубового лісу все-таки треба купить заздалегідь, нехай собі сохне. Писав я позавчора про тебе до Семиренка; не знаю, що він тобі скаже. Як получиш мого «Кобзаря», то одвезеш їм усім по книжці, то може вони й поласкавішають.

Другим разом напишу тобі більше, а тепер бувай здоров. Поцілуй за мене сестру Ярину, Катерину, свою жінку і своїх діточок. Оставайся здоровий. Не забувай искреннего твого друга і брата Т. Шевченка.

368. Т. Г. Шевченка до А. О. Козачковського

24 січня 1860. С.-Петербург

Андрей Осипович!

Будьте ласкаві, перешліть три екземпляра в Прохоровку на имя Максимовича Михайла Александр[овича], а один екземпляр передай[те] Тарасевичу. А за це я вам подякую так, як за оті к[арасі та?] лящі Дніпрові.

Щирий ваш Т. Шевченко.

24 генваря

1860.

369. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка

24 січня 1860. С.-Петербург

Одвези сам книжки в Городище і оддай своїми руками; в Керелівку перешли, а п’ять книжок роздай кому сам знаєш. Та пиши мені, бо я вже аж утомився, ждучи твого листу.

370. Д. С. Каменецького до Т. Г. Шевченка

Грудень 1859 – січень 1860. С.-Петербург

А Ви узяли з собою, Тарас Григорович, коректуру «Наймички»? А сьогодні, не дождавшись її од Вас, ми з одним земляком провірили її гарненько да половину й напечатали – ось і оттиск: здається, вірно! Кінець іще не напечатали: його я, виправивши перву коректуру, принесу Вам завтра або позавтрому.

Шлю вам туфлі, чи вподобаєте і чи прийдуться по нозі – коли будуть малі, дак можна буде і перемінить.

Щиро прихильний до Вашої милості

Данило Каменецький.

371. Т. Г. Шевченка до П. Ф. Симиренка

1 лютого 1860. С.-Петербург

1860.

1 февраля.

Платон Федорович!

Сегодня просьба моя к вам такого содержания. Редактор журнала «Народное чтение», желая поместить в своем журнале краткую биографию Кондрата Михайловича и Федора Степановича, обратился ко мне как к лично их знающему. Я ничего не знаю. Да если бы и знал, то без їх волі нічого б не сказав. Спитайте ж ви їх, і як буде на се їх воля, то коротесенько напишіть мені одні тілько факти і пришліть брошуру о вашем заводе. На сей раз годі, ніколи, вибачайте. Кланяюся Татьяні Івановні і цілую ваших діточок.

Т. Шевченко.

Чи получили ви «Кобзаря»? Недодрюкований екземпляр, може, я вам сам привезу.