Читаем Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 полностью

Эх, кабы на сердце горе не лежало,Да кабы поменьше думы в голове —На твое бы слово – слово я сказала,За твои я песни – спела бы тебе!Было время так же звонко я певала, —Смолоду легко мне, весело жилось, —Да куда-то с долей песня запропалаИ мое веселье с ними унеслось.Так от сумрачной, безмолвнойТы не жди ни песни стройной,Ни горячих слов живых, —Только верь: где я ни буду,Сердцем я не позабудуНи песней, ни слов твоих.

Если бы Вы видели радость, какую сделала присланная Вами мне книга, Вы утешились бы моею радостью, как своим добрым делом.

Живите счастливо, наш дорогой Соловушко, и не взыщите, что старая ворона так нескладно прокаркала Вам свое спасибо.

Анна Мордовцева.


Саратов, 1860, 5-е марта.


Прошу принять и мой сердечный привет, многоуважаемый Тарас Григорьевич.

Д. Мордовцев.

380. Я. Г. Кухаренка до Т. Г. Шевченка

8 березня 1860. Катеринодар

Спасибі тобі, брате, курінний товаришу Тарасе Григоровичу, за пам’ятку, що згадав мене, прислав нових «Гайдамак»! Шкода, що не отдрюковав ти за одним разом «Пустки», «Криниці» і прочого, тобою мені присланого з того окаянного Петровського. А може, в тебе думка, назбиравши ще дечого, та тиснути ще раз! Нехай Бог помага на добре діло!.. Що пак Ваша «Хата», що замишляв пан Куліш? Де він тепер обрітається; може, поїхав до пранців за козиною борідкою, щоб ми його не пізнали?

Із поличчя твого, що в «Гайдамаках», видно, що ти погладшав трохи в Пітері. Дай Боже, щоб ти був здоров, і не забував довіку кохаючого тебе

Якова Кухаренка.


8 марта 1860,

Екатеринодар.


P. S. Моя стара з синами кланяється тобі низько.

381. В. М. Білозерського до Т. Г. Шевченка

16 березня 1860. С.-Петербург

Поспішаю до Вас, дорогий нам Кобзарю, Тарасе Григоровичу, з вісткою: сьогодні ранком, в  1/2 4-й годині, дав нам Бог сина. Маємо надію, що Ви не одмовитесь з нами покуматься[7]; – благословіть же малого козака на виріст і на розум і накажіть матері його співать отакого котка (чи знаєте?):

Понад морем, ДунаємВітер явор хитає;Мати сина питає:– Ой сину мій, Іване,Дитя моє кохане!А чи тебе оженить,Чи у військо урядить?..Як я тебе родила,Тяжко-важко нудила;Як я тебе колихала,Усю ніченьку не спала;Як я тебе зростила,Сама себе звеселила;Як я тебе оженю,Всю родину звеселю;Як я тебе в військо дам, —Собі жалю я завдам!– Мати ж моя рідная,Порадонько вірная!Ісправ мені три труби,Да й усі три мідяні,А четвертую трубуІсправ мені золоту!Ув одну трубу заграю,Як коника сідлаю;А в другую заграю —На коника сідаю;А в третюю заграю —З твого двору з’їжджаю,А в четверту затрублю,Серед війська стоячиІ шабельку держучи,Щоб зачула матусяДо утрені ідучи.– Ой сину ж мій, Іване,Дитя моє кохане!Ой коли б же я зозуля,Я б до тебе полинула!– Якби, мати, я сокіл,Я б до тебе прилетів!– Рости-ж, синку, в забаву,Козачеству на славу,Вороженькам в розправу!

Правда, що Ви мені подякуєте, що я Вам нагадав такого чудесного котка?

Чи не зайшли би Ви сьогодні увечері до мене: єсть дещо Вам показать і запитать Вашої ради. Всі отсі дні не ладилось, щоб до Вас зайти. В суботу Ви не заглянули ні до мене, ні до куми, а вчора знов я не був у Варвари Яківни.

Ваш довіку Василь Б[ілозерський].


16 марта 1860,

ранній ранок.

382. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка

23 березня 1860. С.-Петербург

23 марта.


Перейти на страницу:

Похожие книги

100 мифов о Берии. Вдохновитель репрессий или талантливый организатор? 1917-1941
100 мифов о Берии. Вдохновитель репрессий или талантливый организатор? 1917-1941

Само имя — БЕРИЯ — до сих пор воспринимается в общественном сознании России как особый символ-синоним жестокого, кровавого монстра, только и способного что на самые злодейские преступления. Все убеждены в том, что это был только кровавый палач и злобный интриган, нанесший колоссальный ущерб СССР. Но так ли это? Насколько обоснованна такая, фактически монопольно господствующая в общественном сознании точка зрения? Как сложился столь негативный образ человека, который всю свою сознательную жизнь посвятил созданию и укреплению СССР, результатами деятельности которого Россия пользуется до сих пор?Ответы на эти и многие другие вопросы, связанные с жизнью и деятельностью Лаврентия Павловича Берии, читатели найдут в состоящем из двух книг новом проекте известного историка Арсена Мартиросяна — «100 мифов о Берии».В первой книге охватывается период жизни и деятельности Л.П. Берии с 1917 по 1941 год, во второй книге «От славы к проклятиям» — с 22 июня 1941 года по 26 июня 1953 года.

Арсен Беникович Мартиросян

Биографии и Мемуары / Политика / Образование и наука / Документальное