Фантастичні оповідання польських авторів про святого Миколая, Діда Мороза і...

Він схрестив руки на грудях і сильним голосом прочитав формулу заклинання, яке примушує до правдивості й абсолютної слухняності водночас. Закінчив він ефектною блискавкою, спрямованою в сніг перед пастухом. Тобто йому здавалося, що він закінчив, бо насправді і повітря, і сніг залишилися непорушними. Більше того, пастух не здавався анітрохи зачарованим.

Роздратований очевидною бездарністю Касфіра, суперник царя Баал Тхас-Ар вихопив свій скіпетр і вимовив власне заклинання покори.

- Еее, то може я вже піду, — сказав пастух. Він не здавався ні зачарованим, ні слухняним.

- Зірка... — тихо сказав Мельгхіор. — Зірка засяяла і Він народився. Отже, пророки мали рацію.

Останні ще не вірили. Довго вони металися, роблячи найдивніші рухи, перевершуючи один одного чарами і смішно підстрибуючи в сідлах. Пастух дивився на це з великим подивом.

- Панове, ви хворі чи що? - пробурмотів він. – Пустельна лихоманка...

Першим здався Мельгхіор.

- Це кінець, — сумно сказав він. - Не спрацює. Ні зараз, ні коли-небудь знову.

Касфір простогнав.

- Може, це тимчасово?

Баал Тхас-Ар похитав головою.

- Боюся, що ні. Скажи мені, чоловіче добрий, - звернувся він до пастуха, - що сказав демон? Той ангел?

- В пір'ї? – упевнився пастух.

- Я його зараз же й без магії, — скрипнув зубами Касфір, — своїми руками...

Пастух зробив крок назад і вирішив дещо співпрацювати.

- Ангел сказав, - почав він, - що приносить добру новину про те, що народився майбутній і навічний володар усіх людей. Він сказав не боятися, а шукати дитину, яка народилася в стайні.

- Що далі? — Царі-маги посилили увагу. – І ви знайшли?

- Чого б ми там не знайшли! – гордо сказав пастух. - Звідси буде близько десяти хороших пострілів з пращі. Дитина була гарна... - мріяв він - і так яскрава навколо. Домашнє бидло навколішки падало...

- Розумієш, добрий чоловіче, — трохи вагаючись, почав Баал Тхас-Ар, — насправді ми теж будемо вітати цю дитину. Наші мудреці кажуть, що народився хтось... особливий.

- Занадто пізно, пане, — безсило розвів руками пастух. — Ви його там вже не знайдете.

- Як так? – Касфір аж підскочив. — Вирушили в дорогу? В таку погоду? З немовлям?

- Погані люди в околиці бродять, пане, — похмуро сказав пастух. — Воїни Ірода. Вони мають наказ знайти та вбити кожну дитину, яка народилася цієї ночі. Цареві сказали, що ця дитина відбере у нього єврейський престол. І що було тут роздумувати, тікати було треба. Вони пішли в гори, там їх ніхто не знайде, ніхто їх не скривдить. З ними йдуть усі чоловіки з пасовиська, — гордо підсумував він.

- І ти? — запитав Мельгхіор. - Чому ти не йдеш?

- Дороги пильную.

Маги обмінялися поглядами. Вони розуміли один одного без слів.

- А ти не хотів до них долучитися? – недбало сказав Баал Тхас-Ар.

Очі пастуха заблищали.

- Хто б там не хотів!

Земля аж застогнала, коли маги зіскочили зі своїх сідел. Царські звичаї заохочують до надміру жиру (чи в наші дні інакше?). Вони розпакували частину в'юків. Через деякий час на снігу лежало багато дрібних пакунків.

- Всіх не підніме, — тверезо зауважив Мельгхіор.

Тож Касфір вибрав три маленькі дерев’яні ящики. Усе це він віддав здивованому пастуху.

- Піди, — сказав він, — і віднеси це дитині. Скажи, що це подарунок від трьох царів: Мелгхіора, Касфіра та Баал Тхас-Ара.

- Від трьох… — сказав пастух. - О Боже! Чи зустрів я трьох королі?

- Царів, — виправив його Мельгхіор. І він широко посміхнувся. Якби пастух знав щось про царські та магічні звичаї, він би знав, що такі посмішки не віщують нічого доброго.

- Ну, я ж і кажу, що царі! – обурився пастух. — А дорога? Хто за дорогою припильнує?

- Ми, — пояснив Баал Тхас-Ар. — Ми вже нікуди не поспішаємо.

І він зі знанням справи підморгнув іншим магам.

Вони розуміли один одного без слів.

- А якщо ми зустрінемо патруль Ірода, то скажемо, що ти, чоловіче, пішов у зворотному напрямку, — запевнив Мельгхіор.

Як тільки веселий селянин відвернувся від них, щоб покласти подарунки в грубий мішок, царі-маги, схожі на зграю товстих, перегодованих собак, незграбно кинулися на нього. Оскільки чисельна перевага була на їхньому боці, хоча вони трохи заважали один одному, пастуха звалили на землю, не встиг він і писнути.

- Ну, давай зараз поговоримо. - Баал Тхас-Ар витяг з-під мантії викривлений гострий ніж. – Традиційно, по-старому, без магії.

Погляд кинутого на землю пастуха був сповнений докору й страху.

- Куди вони втекли з цією дитиною, скажи! - Баал Тхас-Ар люто вишкірив зуби.

Пастух плюнув йому в обличчя.