Фіаско

«Різноманітні версії того, що я сказав, поширюються на кораблі, висловлені мною особисто чи ні, але поширюються. Жодної з них не можна довести. Межі уяви лежать далеко поза межами теорій творчості. Фрагменти складної мозаїки даних прибували поступово. Поки їх було небагато, з них можна було скласти безліч ребусів, заповнюючи щілини й прогалини безпідставною вигадкою, Я — комбінаторична машина. Якби я обрушив на вас усі варіанти комбінаторики, якою займався, то вам довелося б тижнями вислухувати лекції, повні застережень сумнівної вірогідності. Крім того, я одержував розпорядження, суперечливі з твоїми наказами. Доктор Ротмонт домагався спіноскопії Квінти. Я пояснив йому, що просвітлення Квінти усією наявною потужністю корабельних агрегатів не вдасться приховати і внаслідок цього наші шанси на контакт зменшаться. Оскільки він наполягав, я послав легкі спіноскопи, здатні до камуфляжу. Ти про це знаєш, командире. Ротмонт плекав надії побачити те, чого в такий спосіб побачити неможливо. Надії його скінчилися крахом, але не з моєї вини. Я виконав його побажання, бо це не могло завдати Квінті шкоди. Гіпотези, що не приймаються як трамплін для реальних дій, можуть бути хибні, але не згубні».

Блакитний вогник згас. Пілоти і Накамура, хоча сиділи за одним столом, так гамо поринувши в крісла, як Стірґард й Араго, скидалися на привидів, які не можуть утрутитись у розігрувану сцену. Здавалося, на них зовсім ніхто не звертає уваги.

— Це було пояснення,— сказав Стірґард. — Ваше преподобіє, ви недавно сказали, ніби ця справа в добрих руках. Я не тому нічого не відповів, що тим, кого хвалять, годиться мовчати, а тому, що знав, як по-різному розуміємо ми добро йЗло. Рішення я вже прийняв. Ніхто з нас не може вплинути на те, що буде далі. І я також. Я волів би не образити нікого з присутніх, однак час жорстоких дій — це час жорстокої відвертості. Наш другий пілот бовкнув дурницю. Ми прибули сюди не для того, щоб кинути виклик, і не вдаємось до поєдинку, щоб захищати Честь Землі. Якби це було так, я не прийняв би на себе командування розвідкою. Людина може осягти й утримати в своїй свідомості небагато. Через те намір здійснити щось грандіозне розкладається в її голові на частини. Через те засоби так легко можуть заслонити мету й самі стати метою. Переймаючи на себе командування, я попросив спершу дати мені час для роздумів, щоб трохи відступити й збагнути всю гігантську масу неймовірних зусиль СЕТІ й SETI. Мільйони робочих годин, праця суднобудівельників, польоти до Титана, наради в земних столицях, фонди, нагромаджені в банках — усе як прояв надії, що не була дешевою газетною сенсацією, колективи, які розігрували безліч варіантів боротьби за контакт, щоб знайти найнадійніший, у всякому разі, найоптимальніший. Я зважив усе й усвідомив, що, незалежно від того, де перебуваю,— на «Еврідіці» чи на «Гермесі», я — мурашка людського мурашника, заблуканого в безмежних просторах Космосу, беру на себе непосильне завдання, мабуть, непосильне для будь-кого іншого. Ухилитись було легше. Даючи згоду, я не знав, що нас жде. Знав лише, що виконаю свій обов’язок так, як того вимагатимуть обставини. Якби я знову почав скликати наради, то не для вдосконалення наших дій, а для того, щоб скинути з себе тягар. Перекласти відповідальність бодай почасти на інших. Я визнав, що не маю на це права, і все ж прийняв рішення сам-один. Ніхто вже не має впливу на те, що станеться. Але кожен і далі має право висловити власну думку. І передусім ви, ваше преподобіє.

— Ви вирішили роздробити крижане кільце?

— Так. Апаратура вже монтується в кормі.

— Ви хочете відкинути кільце від планети?

— Навпаки: трильйони тонн упадуть на неї. Уламки будуть надто великі для того, щоб розтанути. Вони влучать у точки, які вважаються найкраще захищеними. Крім того, буде здуто верхні шари атмосфери. Це зменшить атмосферний тиск на якихось сто бар. Це буде пересторога.

— Це буде вбивство.

— Мабуть.

— Примус до контакту такою ціною?

— Ні. Контакт — справа вже другорядна. Це буде спроба їх урятувати. Полишені самі на себе, вони ввійдуть у проміжок Голенбаха. Чи відомі вашому преподобію закони сидеристики?

— Настільки, наскільки вони можуть бути відомі дилетантові. Астрогаторе, ви виправдовуєте геноцид гіпотезою? І до того ж не власною, а тією, яку виробила машина?

— У нас немає нічого, крім гіпотез. І машина тут мені допомогла. Істотно. З іншого джерела мені відома ідіосинкразія, яку викликав у Церкви Animus in Machina.

— Я її не відчуваю. Навзаєм за це пояснення, астрогаторе, я віддячу вам тим самим. Людина часто не помічає того, що бачать інші. ҐОД говорив про уніфікацію способів, якими воюють квінтянські супротивники. Вас це теж стосується.

— Не розумію.