Фіаско

— Звісна річ. Він зробить належні розрахунки і все інше. Ну й що з цього? Складе програму. Зробить усе, що в межах можливого. Сподіваюсь, ви, отче, не вважаєте, що це advocatus diaboli?

— Ні. А я не з’явився тут як doctor angelicus. Гадаю, мені не треба переконувати вас, що я християнин?

Такий раптовий поворот розмови знову здивував Стірґарда.

— Куди ви, отче, хилите? — повторив він.

— До теології. Щоб ви могли мене краще зрозуміти, я перекладу її мовою не лише світською — в моїх устах це, по суті, прозвучить блюзнірськи. Я виправдовуюсь у душі безпрецедентною ситуацією. Мова фізика вам ближча, аніж герменевтика релігієзнавства. У перекладі на понятійний апарат фізики гетероморфізм sacrum відповідає різним спектральним смужкам матерії, повсюдної й однакової у всьому світі. У цьому порівнянні можна сказати, що, крім спектра тіл, існує спектр вірувань. Він простягається від анімізму, тотемізму, політеїзму аж до віри в самого Бога. Земна смужка моєї віри — це родина, людська і божа водночас. Чи відомо вам про дискусії, що ведуть в теології через SETI — особливо відколи пошуки Інших породили цю експедицію?

— Щиро кажучи, ні. А ви, отче, вважаєте, що я повинен бути з ними обізнаний?

— Зовсім ні. Однак це був мій обов’язок. Щодо цього позиції в моїй Церкві розійшлись. Одні стверджували, що зіпсуття природи Створінь може бути повсюдним і така повсюдність виходить за земне поняття виразу katholikos. Що можливі світи, в яких до жертви Спокути справа не дійшла і через те вони приречені. Інші — що спасіння як вибір між Добром і Злом, дане ласкою, з’явилося скрізь. Суперечка ця поставила під загрозу Церкву. Організатори й учасники експедиції були зайняті своєю справою, через те їх не дивували сенсації, які збільшували тиражі газет. Злочинність і секс уже набридли, а експедиція «Еврідіки» мимохідь збудила споживацький інтерес. Як оригінальні і кумедні іграшки, попри те, що credo quia absurdum est, здобуло множник, котрий компрометує його досить ефективно. Як марево незліченних планет з величезною кількістю райських яблук там, де немає яблунь, олив, яких навіть син Божий не прокляне, бо там не ростуть оливи, дивізій пілатів, котрі вмивають руки в мільярдах посудин, лісу розп’ять, юрб іуд, маси непорочних зачать істот, чия фізіологія розмноження не дає підстави на таке поняття, бо вони розмножуються копуляцією — одне слово, помноження Євангелія на всі витки всіх галактичних спіралей робило наше Credo карикатурною пародією віри. Завдяки цим арифметичним фокусам Церква втратила багато пастви. Чому вона не втратила мене? Тому, що християнство вимагає від людини більше, ніж можна вимагати. Воно не вимагає лише відмови від жорстокості, підлості й брехні. Воно вимагає любові, скерованої до жорстоких людей, облудників, катів і тиранів, і цієї вимоги ніщо не знищить. Прошу не надто дивуватись такій катехізації на борту такого корабля. Мій обов’язок — дивитись далі від розвідки, яка має з’єднати невідомі один одному розуми. Ваші обов’язки — інші. Спробую це пояснити. Якби ви стояли на вже переповненому рятувальному човні, а ниві й нові потопаючі чіплялися б за його борти, внаслідок чого човен міг би перекинутись і затонути,— ви почали б відрубувати їм руки. Так чи ні?

— Боюсь, що так. Якби не було іншого рятунку.

— Саме в цьому й відмінність між нами. Це означає, що назад ви не повернете.

— Ваша правда. Я розумію притчу з човном. Я не чекатиму, поки він піде на дно. Я намагатимусь рятувати цю цивілізацію всіма силами, які в мене є,

— А в крайньому разі — навіть геноцидом?

— Так.

— Отже, ми повернулися до вихідної позиції. Мені пощастило трохи відстрочити цю крайність. Більше нічого. Так я кажу?

— Так.

— Ви готові рятувати життя одних, позбавляючи його інших?

— Адже в цьому й полягає сенс вашої притчі, отче Араго. Я обираю менше зло.

— Роблячись убивцею?

— Я не відкидаю цього визначення. Можливо, я нікого не врятую. Занапащу і нас, і їх. Але я не вмию рук. Якщо ми загинемо, «Еврідіка» одержить повідомлення про це. Про стан справи і про те, що я відмовивсь од повернення назад,

— У моїй есхатології немає малого зла,— сказав Араго. — Разом з кожною вбиваною істотою гине цілий світ. Через те арифметика робить етику невимірною. Невідворотне зло — невимірне. — Він підвівся. — Не забиратиму у вас більше часу. Мабуть, ви хочете продовжити розмову з людьми, яку я перервав?

— Ні. Я хочу побути на самоті.

КАЗКА