Гаррі Поттер і келих вогню

— Не будь дурнем! — сказала вона за мить. — 3 ворогом! Якщо чесно — то хто з нас найбільше захоплювався, коли він прибув? Хто хотів узяти в нього автограф? Хто у себе в спальні тримає його модель?

Рон вирішив проігнорувати ці слова.

— Мабуть, він тебе запросив, коли ви обоє стирчали в бібліотеці?

— Так, — відповіла Герміона, і рожеві плями на її щоках пояскравішали. — То й що?

— І як це було? Ти заманювала його в сечу?

— Не заманювала! Якщо хочеш знати, він... він сказав, що приходив щодня до бібліотеки, щоб порозмовляти зі мною, але ніяк не міг наважитися!

Герміона промовила це дуже швидко й так зачервонілася, що стала одного кольору з мантією Парваті.

— Ну, ну... це така його баєчка, — Ронові слова прозвучали непереконливо.

— Що ти цим хочеш сказати?

— Це ж очевидно! Він учень Каркарофа, правда? Він знає, з ким ти приятелюєш... він просто намагається наблизитися до Гаррі — роздобути про нього інформацію, щоб зробити якусь шкоду..

Герміона скривилася так, наче Рон дав їй ляпаса. Коли вона заговорила, голос її тремтів:

— До твого відома, він жодного разу нічогісінько не питав у мене про Гаррі...

Рон зі швидкістю світла змінив тактику:

— Тоді він сподівається, що ти йому допоможеш з'ясувати, що означає його яйце! Ви вже, мабуть, про це радилися, сидячи в бібліотеці в теплому куточку...

— Я б нізащо не допомагала йому розібратися з яйцем! — вигукнула Герміона, ображена до глибини душі. — Ніколи! Як ти можеш таке казати... Я хочу, щоб Гаррі виграв турнір. І Гаррі це знає. Правда, Гаррі?

— Ти вибрала дивний спосіб це продемонструвати, — насмішкувато сказав Рон.

— Весь цей турнір для того й вигадано, щоб познайомитися з іноземними чарівниками й потоваришувати з ними! — різко відповіла Герміона.

— Це не так! — закричав Рон. — Головне — перемога!

На них починали звертати увагу.

— Роне, — тихо сказав Гаррі. — Я нічого не маю проти того, що Герміона пішла з Крумом...

Але Рон проігнорував і Гаррі.

— Біжи шукай свого Вітю! Він, мабуть, дивується, де ти поділася, — сказав Рон.

— Не називай його Вітя! — Герміона зірвалася на ноги й пронеслася через танцювальний майданчик, розчинившись у натовпі.

Рон зловтішно дивився їй услід.

— Ти взагалі збираєшся запросити мене танцювати? — спитала його Падма.

— Ні, — сказав Рон, все ще дивлячись услід Герміоні.

— Прекрасно, — різко кинула Падма, встала й відійшла, приєднавшись до Парваті та бобатонського хлопця, що покликав для компанії когось із друзів. Той долучився до них так швидко, що Гаррі здалося, ніби він з'явився за допомогою замовляння-викликання.

— Де бути Гер-мов-ніна? — почувся голос.

Крум підійшов до їхнього столу, тримаючи два маслопива.

— Не знаю, — вперто сказав Рон, дивлячись на нього. — Що, загубив її?

Крум знову спохмурнів.

— Якщо побачити її, то переказати, що я взято напою, — сказав він і, сутулячись, пішов.

— Роне, ти потоваришував з Віктором Крумом? — метушливо підбіг Персі, потираючи руки. Вигляд у нього був трохи бундючний. — Чудово! У цьому ж і суть! Знаєш — міжнародна магічна співпраця!

На велике роздратування Гаррі, Персі швиденько зайняв вільний Падмин стілець. За суддівським столом не було тепер нікого. Професор Дамблдор танцював з професоркою Спраут, Лудо Беґмен — з професоркою Макґонеґел, мадам Максім та Геґрід проклали для себе широкий шлях навколо танцмайданчика, вальсуючи серед учнів, а Каркарофа ніде не було видно. Коли закінчилася чергова пісня, усі знову зааплодували, і Гаррі побачив, як Лудо Беґмен поцілував руку професорці Макґонеґел і пішов крізь натовп. Там його зупинили Фред із Джорджем.

— Що це вони роблять? Як сміють дратувати високопопосадового працівника міністерства? — зашипів Персі, з підозрою спостерігаючи за Фредом і Джорджем. — Ніякої поваги...

Та Лудо Беґмен позбувся близнюків дуже швидко. Помітивши Гаррі, він помахав йому рукою й підійшов до їхнього столу.

— Містере Беґмен, сподіваюся, мої брати не дуже вас потурбували? — відразу ж запитав Персі.

— Що? О ні-ні, анітрохи! — сказав Беґмен. — Це вони мені розповіли про фальшиві чарівні палички. Цікавилися, чи можу я їм щось порадити щодо збуту. Я пообіцяв, що допоможу їм зав'язати контакти з крамницею жартів "Зонко"...

Персі від цих слів не зрадів. Гаррі не сумнівався, що він одразу, як потрапить додому, розповість усе місіс Візлі. Очевидно, плани у Фреда й Джорджа останнім часом стали ще грандіозніші, якщо вони сподівалися продавати свої винаходи.

Беґмен відкрив рота з наміром щось у Гаррі запитати, але Персі його перебив:

— Містере Беґмен, як, на вашу думку, проходить турнір? Наш відділ майже задоволений... Порушення з Келихом Вогню... — він поглянув на Гаррі, — то, звісно, була невеличка невдача, але відтоді все, здається, йде гладенько. Чи як ви гадаєте?

— О так, — бадьоро сказав Беґмен, — це все надзвичайно весело. Як там старий Барті? Це просто сором, що він не зміг прибути.