Гаррі Поттер і келих вогню

— Я — професорка Граблі-Планка, — сказала відьма. — Я тимчасово викладатиму у вас догляд за магічними істотами.

— Де Геґрід? — голосно повторив Гаррі.

— Він нездужає, — коротко відповіла професорка Граблі-Планка.

Гаррі почув тихий неприємний смішок і обернувся. То підходив Драко Мелфой зі слизеринцями. Вони сяяли з радості і зовсім не дивувалися новій учительці.

— Сюди, будь ласка, — сказала професорка й рушила повз загороду з величезними бобатонськими кіньми. Гаррі, Рон та Герміона пішли за нею, озираючись на Геґрідову хатину, всі вікна якої були зашторені. Невже Геґрід лежав усередині, самотній і хворий?

— А що таке з Геґрідом? — спитав Гаррі, поспішаючи, щоб наздогнати професорку.

— Тебе це не стосується, — відрізала вона, наче вирішила, що він занадто допитливий.

— Якраз стосується, — палко вигукнув Гаррі. — Що з ним?

Професорка Граблі-Планка вдала, що не чує. Вони проминули загороду, в якій, збившись докупи від холоду, стояли бобатонські коні, і подалися до дерева на краю лісу, біля якого стояв прив'язаний великий і красивий єдиноріг. Дівчата побачили його й заохкали.

— Він такий чудовий! — прошепотіла Лаванда. — Де вона його взяла? Їх, кажуть, дуже важко вловити!

Єдиноріг був таким білим, що сніг довкола нього здавався сірим. Він бив землю золотими копитами і відкидав назад голову.

— Хлопці, близько не підходьте! — гарикнула професорка, простягла руку і з силою стримала Гаррі. — Вони, ці єдинороги, більше люблять жіночий дотик. Дівчата, вперед. Підступаємо обережно. Помаленьку...

Професорка з дівчатами повільно підходила до єдинорога, залишивши хлопців стояти біля загороди й спостерігати.

Коли Граблі-Планка відійшла так, що вже не могла їх почути, Гаррі обернувся до Рона:

— Як ти думаєш, що з ним? Невже скрут?..

— Карочє, Поттер, на нього ніхто не нападав, якщо ти так подумав, — спокійно промовив Мелфой. — Йому просто соромно показувати свою гидку мармизу.

— Що ти верзеш? — обурився Гаррі.

Мелфой запхав руку в кишеню мантії і витяг звідти складену сторінку газети.

— На, — сказав він. — Так не хотілося, Поттер, тебе засмучувати...

Він посміхався, дивлячись, як Гаррі, вихопивши сторінку, розгорнув її й почав читати. Рон, Шеймус, Дін та Невіл заглядали йому через плече. На сторінці була стаття з фотографією Геґріда, на якій він мав надзвичайно хитрий вираз обличчя.