Гаррі Поттер і напівкровний принц

Цілий урок Рон сидів незвично тихенько. Коли пролунав дзвоник. Лаванда наздогнала Рона й Гаррі (Герміона наче здиміла) і почала обурюватися Снейпом, який кепкував з Ронових невдалих спроб явлення, та це Рона лише роздратувало й він од неї втік, пішовши разом з Гаррі до туалету.

- Снейп таки правду каже, - промимрив Рон після того, як хвилини зо дві дивився в потріскане дзеркало. - Не знаю, чи варто мені складати той іспит. Я просто не в'їжджаю в те явлення.

- Можеш записатися на додаткові уроки в Гоґсміді й побачити, що з того вийде, - розважливо порадив Гаррі. - Думаю, там буде цікавіше, ніж скакати в дурнуватий обруч. Якщо й після того ти будеш… ну, знаєш… не такий вправний, як хотів би, то перенесеш іспит і складеш його разом зі мною вліт… Мірто, це ж хлопчачий туалет!

З унітаза, в кабінці в них за спинами, випурхнув привид дівчини, завис у повітрі й дивився на них крізь товсті, білі й круглі окуляри.

- О, - сумно сказала Мірта. - Це ви.

- А кого ти сподівалася побачити? - здивувався Рон, дивлячись на її відображення в дзеркалі

- Нікого, - відповіла Мірта, похмуро колупаючи прища на підборідді. - Він казав, що прийде мене побачити, а потім і ти теж обіцяв мене провідувати… - вона докірливо глянула на Гаррі, -…а я вже стільки місяців тебе не бачила. Я розумію, що від хлопців не варто багато сподіватися.

- А ти хіба живеш не в дівчачому туалеті? - уточнив

Гаррі, який уже кілька років намагався обходити той туалет десятою дорогою.

- У дівчачому, - відповіла вона, сумно стенувши плечима, - та це не означає, що я не можу відвідувати інші місця. Пам'ятаєш, я якось приходила й бачила тебе у ванній?

- Ще й як пам'ятаю,-зізнався Гаррі.

- Я думала, що йому подобаюся. - жалібно простогнала вона. - Може, якби ви звідси пішли, то він би повернувся… ми маємо так багато спільного… я впевнена, що він це відчуває…

І вона з надією поглянула на двері.

- Коли ти кажеш, що ви маєте багато стильного, - за питав Рон. якого це вже почало смішити, - то маєш на увазі, що він теж живе в трубі під унітазом?

- Ні. - виклично заперечила Мірта, а її голос луною розійшовся по кахлях старого туалету.-Я маю на увазі, що він чуйний, що люди теж з нього знущаються. І він теж почувається самотнім, йому нема з ким поговорити. але він не соромиться виявляти свої почуття й плакати!

- Тут плакав якийсь хлопець?-зацікавився Гаррі. - Маленький хлопчик?

- Не має значення! - відрізала Мірта. Її маленькі, заплакані очі втупилися в Рона, що вже відверто сміявся. - Я обіцяла, що нікому не скажу і заберу що таємницю з собою в…

- …тільки не в могилу. - захихотів Рон. - Скоріше в каналізацію.

Мірта люто завила й шубовснула назад з унітаз, від чого вода перелилася через край і хлюпнула на підлогу. Знущання над Міртою трохи піднесло Ронів настрій.

- Маєш рацію, - погодився він, закидаючи на спину свою шкільну сумку. - я запишуся на ті уроки в Гоґсміді. а потім вирішу, чи складати іспит.

Отож, коли настали вихідні. Рон приєднався до Герміони й решти шестикласників, яким виповнювалося сімнадцять років якраз вчасно, щоб через два тижні складати іспит. Гаррі з заздрістю спостерігав, як вони збираються в село: він скучив за цими відвідинами, до того ж це був особливо гарний весняний день, коли чи не вперше за довгий час небо прояснилося. Проте він вирішив скористатися вільним днем, щоб іще раз спробувати проникнути в кімнату на вимогу.

- Краще б ти, - порадила Герміона, коли він у вестибюлі поділився з нею і з Роном цими намірами, - пішов до Слизорога і спробував виманити в нього спогад.

- Та я вже пробував! - сердито огризнувся Гаррі, і це була правда. На цьому тижні він затримувався в класі настійок після кожного уроку, намагався загнати Слизорога на слизьке, але вчитель завжди так швидко зникав з підвалу, що Гаррі не встигав його наздогнати. Двічі Гаррі підходив до його кабінету і стукав, але відповіді не було, хоч за другим разом він почув, як хтось негайно приглушив звук старого грамофона.

- Герміоно. він не хоче зі мною розмовляти! Я намагався застати його на самоті, але він постійно цього уникає!

- А ти не здавайся, ясно?

Коротка черга учнів перед Філчем, що, як завжди, тицяв у них чуйником таємниць, просунулася на кілька кроків, і Гаррі нічого не відповів, щоб сторож його не підслухав. Він побажав Ронові й Герміоні успіхів, а тоді розвернувся й подався мармуровими сходами вгору, сповнений рішучості, незважаючи на Герміонині слова, присвятити годинку-дві кімнаті на вимогу

Коли його вже не було видно з вестибюлю, Гаррі вийняв з сумки Карту Мародера і плащ-невидимку. Заховавшись під плащем, він ударив по карті чарівною паличкою, прошепотів: «Урочисто присягаю не затівати нічого доброго», - й почав уважно її роздивлятися.