Гаррі Поттер і орден Фенікса

Гаррі почав пояснювати, але не встиг закінчити, коли прибули нові учні, тож мусив починати все спочатку. О восьмій годині вже були зайняті всі подушки. Гаррі підійшов до дверей і повернув ключа, що стирчав у замку. Замок голосно клацнув, і всі затихли, дивлячись на Гаррі Герміона акуратно позначила недочитану сторінку "Заклять для заклятих" і відклала книжку.

— Ну... — трохи нервово промовив Гаррі. — Цю кімнату ми знайшли для практичних занять, і ви її теж... е-е... спромоглися знайти.

— Тут фантастично! — вигукнула Чо, і кілька учнів схвально загомоніли.

— Якось дивно, — насупився Фред. — Ми колись тут ховалися від Філча, пам'ятаєш, Джорджику? Але тоді це була звичайна комірчина для мітел.

— Гаррі, а це що таке? — поцікавився Дін, показуючи на стереоскопи та Зловороже Люстерко.

— Детектори темряви, — пояснив Гаррі, ступаючи до них між подушками. — В основному всі вони свідчать про наближення темних чаклунів або ворогів, але на них не варто занадто покладатися, бо вони можуть водити за носа...

Якусь мить він дивився на потріскане Зловороже Люстерко. Там рухалися якісь тьмяні постаті, але жодної не можна було розпізнати. Він повернувся до люстра спиною.

— Я думав, з чого б ми могли почати, і... е-е... — Він помітив підняту руну. — Що, Герміоно?

— Думаю, нам треба обрати керівника, — запропонувала Герміона.

— Та ж Гаррі керівник, — миттю озвалася Чо й поглянула на Герміону так, ніби та збожеволіла.

Серце в Гаррі знову тьохнуло.

— Так, але я вважаю, що нам треба за це проголосувати, — незворушно пояснила Герміона. — Це формальність, яка дасть йому певні повноваження. Отож... хто за те, щоб Гаррі був нашим керівником?

Усі підняли руки, навіть Захаріас Сміт, хоч і зробив він це неохоче.

— Дякую, — сказав Гаррі, відчуваючи, як палає обличчя. — І... що, Герміоно?

— Ще я думаю, що нам треба вибрати для себе назву, — бадьоро запропонувала вона, не опускаючи руки. — Це сприятиме усвідомленню нашої єдності й колективного духу. Ви так не вважаєте?

— Може, назвемося "Ліга боротьби з Амбридж"? — з надією запитала Анжеліна.

— Або "Група боротьби з маразмом Міністерства магії"? — запропонував Фред.

— Я думала, — Герміона грізно глянула на Фреда, — що треба вибрати назву, почувши яку, ніхто б не здогадався чим ми займаємось. Ми б тоді могли безпечно користуватися назвою не тільки на наших зустрічах.

— Може, "Група боротьби" або "Дружня асоціація"? — сказала Чо. — Скорочено ГБ або ДА, щоб ніхто не зрозумів, що ми маємо на увазі?

— Краще ДА, — втрутилася Джіні. — Тільки нехай це розшифровується, як "Дамблдорова армія", бо міністерство цього найбільше боїться, правда?

Почулися схвальний гомін та сміх.

— Чи всі підтримують ДА? — рішуче запитала Герміона і стала коліном на подушку, готуючись лічити голоси. — Абсолютна більшість... рішення прийнято!

Вона приколола до стіни аркуш пергаменту з усіма їхніми підписами й написала зверху великими літерами:

ДАМБЛДОРОВА АРМІЯ

— То що, — сказав Гаррі, коли вона знову сіла, — починаємо заняття? Я подумав, що насамперед нам треба вивчити "Експеліармус", тобто роззброювальне закляття. Хоч воно й просте, зате дуже корисне...

— Ой, прошу тебе, — закотив очі і склав на грудях руки Захаріас Сміт. — Не думаю, що "Експеліармус" дуже нам допоможе в боротьбі з Відомо-Ким.

— Я користувався цим проти нього, — спокійно заперечив Гаррі. — У червні воно врятувало мені життя.

Сміт розгублено роззявив рота. Учні в кімнаті притихли.

— Але якщо тебе це не влаштовує, можеш звідси піти. — додав Гаррі. Сміт не поворухнувся. Всі інші теж.

— Думаю, — сказав Гаррі, в якого пересохло в роті від усіх цих звернених на нього поглядів, — нам треба розділитися на пари й почати заняття.

Було досить дивно керувати й розпоряджатися, але ще дивніше — спостерігати, як його слухаються. Усі негайно зірвалися на ноги й поділилися на пари. Невіл, як можна було передбачити, залишився без пари.

— Можеш тренуватися зі мною, — сказав йому Гаррі. — Починаємо на рахунок "три"... раз, два, три...

У кімнаті залунали крики "Експеліармус". Чарівні палички порозліталися на всі боки. Деякі закляття помилково влучили в книжки на полицях, і ті попадали. Гаррі був швидший, і чарівна паличка вирвалася у Невіла з рук, стукнулася в стелю, розсипавши зливу іскор, і впала на книжкову шафу, звідки Гаррі дістав її замовлянням-викликанням. Оглянувши клас, він зрозумів, що мав рацію, коли запропонував почати з найпростіших заклять. Багато чарів були дуже низької якості. Деякі учні взагалі не зуміли роззброїти своїх опонентів, а лише примусили їх відскочити на кілька кроків назад або зіщулитися, коли повз них просвистіли занадто кволі закляття.

— Експеліармус! — вигукнув Невіл, і Гаррі, що цього не очікував, відчув, як чарівна паличка вилетіла йому з рук.

— У МЕНЕ ВИЙШЛО! — радісно закричав Невіл. — Раніше ні разу не вдавалося... А ТЕПЕР ВИЙШЛО!