Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

— Він нам потрібен, — сказав Ґрипхук, — ми не зайдемо у сховище без ґрінґотського ґобліна. І нам потрібні брязкуни!

— Імперіо! — знову промовив Гаррі. Його голос луною прокотився кам'яним коридором, і він знову відчув п'янку хвилю влади, що шугонула з голови аж до чарівної палички. Боґрод знову скорився Гарріній волі, а його збентежене лице знову набрало чемно—байдужого виразу. Тим часом Рон швиденько підняв шкіряну торбу з металевим знаряддям.

— Гаррі, я, здається, чую якихось людей! — сказала Герміона. Вона націлилася Белатрисиною паличкою на водоспад і крикнула: — "Протеґо!"

Вони побачили, як закляття "щит" змінило напрям течії зачарованої води, і вона потекла коридором угору.

— Гарна думка, — похвалив її Гаррі. — Ґрипхуче, показуй дорогу!

— Як ми тепер звідси виберемося? — запитав Рон, коли вони поспішили в темряву за ґобліном. Боґрод, важко сопучи, трюхикав за ними, як старий пес.

— Коли треба буде вибиратися, тоді й подумаємо, — від повів Гаррі й прислухався. Йому здалося, ніби неподалік чути якісь рухи й брязкіт. — Ґрипхук, ще далеко?

— Не дуже, Гаррі Поттер, не дуже…

І ось вони завернули за ріг і побачили те, до чого Гаррі був готовий, та все одно від несподіванки заціпенів разом з усіма.

Попереду сидів на прив'язі велетенський дракон, перекриваючи доступ до чотирьох чи п'яти найглибших сховищ банку. Луска потвори поблякла й де—не—де полущилася за час тривалого підземного ув'язнення, очі стали молочно—рожеві. Задні лапи дракона сковували важкі кайдани, прикуті до величезних паль, глибоко забитих у кам'яну долівку. Величезні шпичасті крила, складені й притиснуті до тіла, заповнили б усе це підземелля, якби дракон їх розгорнув. Дракон повернув до них свою огидну голову й заревів так, що аж каміння затряслось, а тоді роззявив пащеку й вистрілив струменем вогню — вони ледве встигли відсахнутися й рвонули по коридору назад.

— Він напівсліпий, — засапавшись, повідомив Ґрипхук, — але від цього ще дикіший. Та ми знаємо, як його вгамувати. Він знає, що буде, коли з'являються брязкуни. Дай їх сюди.

Рон передав торбу Ґрипхукові, й ґоблін вийняв з неї маленькі металеві інструменти, які, коли ними потрусити, голосно дзвеніли, наче мініатюрні молоточки, що б'ються об ковадло. Ґрипхук роздав їх присутнім. Боґрод покірно взяв свій брязкун.

— Ви знаєте, що робити, — сказав Ґрипхук Гаррі, Ронові й Герміоні. — Він почує ці звуки — злякається болю і відсту пить назад, а Боґрод тоді має прикласти долоню до дверей сховища.

Вони знову зайшли за ріг, трясучи брязкунами, і цей гамір луною відбивався від кам'яних стін, стократ сильнішаючи. Гаррі здавалося, що в голові йому все аж вібрує від цього дзенькоту. Дракон ще раз хрипко заревів і відступив. Гаррі бачив, як він тремтить, а коли вони підійшли ближче, помітив на його морді рубці від жахливих порізів, і здогадався, що коли дракон чує дзвін брязкунів, то боїться, що його знову поранять розпеченими мечами.

— Змусь його прикласти руку до дверей! — звелів Ґрипхук

Гаррі, і хлопець знову націлив чарівну паличку на Боґрода. Старий ґоблін підкорився, притис долоню до дерева, і двері сховища розтанули, відкривши велику печеру, заповнену до самої стелі золотими монетами й чашами, срібними обла—дунками, шкурами дивовижних істот з довжелезними голками чи з обвислими крильми. А ще там були настоянки й відвари в коштовних баклагах та череп—ще й досі в короні.

— Шукаймо, швидко! — гукнув Гаррі, й усі бігцем зайшли

у сховище.

Він уже описував Ронові й Герміоні чашу Гафелпаф, проте якщо у сховищі зберігався інший, невідомий йому горо—кракс, то він не знав, на що той схожий. Та не встиг він як слід усе роздивитися, як за спинами в них глухо клацнуло. Знову з'явилися двері, замкнувши їх у сховищі, а все довкола поглинула суцільна темрява.

— Нічого, Боґрод нас визволить! — сказав Ґрипхук, коли Рон спантеличено зойкнув. — Ви можете засвітити свої чарівні палички? Та швидше, бо часу обмаль!

— Лумос!

Гаррі обвів засвіченою чарівною паличкою сховище. Заблищало коштовне каміння, і Гаррі побачив фальшивий Ґрифіндорів меч, що лежав на верхній полиці серед плутанини якихось ланцюгів. Рон і Герміона теж засвітили чарівні палички і взялися оглядати гори коштовних предметів.

— Гаррі, невже це?… А—а!

Герміона закричала від болю, й Гаррі повернув до неї свою чарівну паличку саме вчасно, щоб побачити, як з її рук випав прикрашений коштовним камінням келих. Та коли він торкнувся землі, то розколовся на безліч інших келихів, і вже за секунду вся підлога була всіяна однаковісінькими посудинами, що розліталися навсібіч, і серед них годі було впізнати перший, оригінальний, келих.

— Він мене обпалив! — застогнала Герміона, смокчучи вкриті пухирями пальці.

— Вони наклали множинне й палюче закляття! — сказав Ґрипхук. —Усе, чого ви торкнетесь, пектиме вас і буде множитися, але всі ці копії нічого не варті. Якщо ж ви й далі хапатимете скарб, то врешті—решт вас просто розчавить вагою золота, якого ставатиме все більше й більше!