Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

У житті Ріта Скітер набагато делікатніша й лагідніша, ніж можна судити з її відомих своєю нещадністю життєписів. Зу стрівши мене в передпокої свого затишного дому, вона веде мене на кухню, де пригощає чаєм, шматочком яєчного пирога і, звичайно ж, цілою виваркою гарячих пліток.
— Зрозуміло, що Дамблдор — просто знахідка для біог рафа, — каже Скітер. — Таке довге й насичене життя. Я впев нена, що моя книжка — тільки перша з дуже—дуже багатьох, присвячених цій постаті.
Слід сказати, що Скітер зреагувала блискавично. її книжку на дев'ятсот сторінок було написано всього за місяць, що минув з часу загадкової Дамблдорової смерті у червні. Я запитую, як їй вдалося створити книжку так супершвидко.
— Ой, якщо так довго працюєш журналісткою, то вкладатися в стислі терміни — твоя друга натура. Я знала, що чаклунська громада прагне почути цілісну історію, і хотіла перша вдоволь нити цю потребу.
Я згадую недавні широко розрекламовані зауваги спецрад—ника Чарверсуду і давнього Дамблдорового приятеля Ельфа— єса Доджа, що у книжці Скітер фактів менше, ніж на вкладці в шоколадній жабці.
Скітер закидає голову й сміється.
— Ох цей Доджик! Пригадую, кілька років тому брала в нього інтерв'ю, присвячене правам русалок і водяників, щоб йому добре було. Повна шиза, йому здавалося, що ми сидимо на дні озера Віндермір, і тому він увесь час мені радив берегтися форелі. І все ж таки звинувачення Ельфаєса Доджа, що в книзі забагато неточностей, знайшли відгук. Чи справді Скітер вважає, що місяця достатньо для змалювання цілісної картини довгого й неординарного життя Дамблдора?
— Ой, дорогенька, — сяє усмішкою Скітер, доброзичливо попліскуючи мене по руці, — ви ж не гірше за мене знаєте, скільки інформації можна здобути завдяки натоптаній торбинці з ґалеонами, відмові чути слово "ні" та гарному й гостренькому самописному перу! Та люди в чергу ставали, щоб вилити на Дамблдора якнайбільше бруду. Не всі, знаєте, вважають його аж таким чудовим, бо він не одній поважній особі наступив на мозіль. Але старенький Доджик може злізти з улюбленого гіпо— грифика, бо я отримала доступ до джерела, заради спілку вання з яким більшість репортерів залюбки пожертвували б своїми чарівними паличками, до джерела, яке ще ніколи не виступало публічно і яке було наближене до Дамблдора у най— бурхливіший і найтривожніший період його юності.
Попередня реклама написаної Скітер біографії відверто натякає, що люди, які вірили в бездоганність Дамблдорового життя, можуть зазнати шоку. "Що стало найбільшою несподі ванкою під час її розслідування?" — запитую я.
— Що ви, Бетті, я не розкриватиму всіх таємниць, доки люди не придбають книжки! — сміється Скітер. — Але можу по обіцяти, що всіх, хто й далі вважає Дамблдора білим і пух настим, мов його борода, чекає гірке розчарування! Скажімо, всі чули, як він обурюється Відомо—Ким, і ніхто й припустити не міг, що замолоду він і сам розважався темними мистецтвами! І хоч на старість він постійно закликав до терпимості, в юності він аж ніяк не був терпимий! Так, минуле в Албуса Дамблдора надзвичайно темне, вже не кажучи про його вельми сумнівну родину, згадок про яку він завжди старанно уникав.
Я запитую, чи Скітер має на увазі Дамблдорового брата Ебер— форса, чиє засудження Чарверсудом за зловживання магією викликало невеличкий скандал п'ятнадцять років тому.
— Ой, та Еберфорс — це тільки верхівка купи гною, — сміється Скітер. — Ні—ні, я пишу про значно гірші речі, ніж братова любов до видозмінення кіз, гірші навіть, ніж його батько—маґлобій… зрештою, Дамблдор жодного з них не зумів угамувати, і їх обох засудив Чарверсуд. Ні, мене якраз заінтригували його мати й сестра, і трохи покопавшись, я виявила там ціле кубло мерзоти… але, як я вже казала, детальніше ви про все дізнаєтесь, прочитавши розділи з дев'ятого по дванадцятий. Я скажу одне — немає нічого дивного, що Дамблдор ніколи не розповідав, як йому зламали носа.
Якщо заплющити очі на всі ці родинні "скелети в шафі", невже Скітер заперечить блискучі магічні відкриття, здійснені
Дамблдором?
— Він мав голову на в'язах, — визнає вона, — хоч нині багато хто сумнівається, чи саме його заслуга в усіх приписаних йому досягненнях. Так, у шістнадцятому розділі моєї книжки Айвор Ділонсбі стверджує, що він був відкрив вісім способів використання драконячої крові, коли Дамблдор "позичив" його
записи.
Але, наполягаю я, важливість деяких Дамблдорових досяг нень усе ж годі заперечити. Скажімо, його знамениту перемогу над Ґріндельвальдом?
— О, це добре, що ви згадали Ґріндельвальда, — звабливо всміхається Скітер. — Боюся, що ті, в кого навертаються на очі сльози при згадці про видатну Дамблдорову перемогу, повинні налаштуватися на справжню бомбу… можливо, навіть како— бомбу. Це дуже брудна справа. Я скажу одне — є підстави сумніватися, що ця легендарна дуель узагалі відбулася. Про читавши мою книжку, дехто буде змушений зробити висновок, що Ґріндельвальд просто вичаклував з кінчика своєї чарівної палички білу хустинку і спокійно пішов собі геть!
Скітер відмовляється детальніше обговорювати цю інтригу ючу тему, через те ми переходимо до питання стосунків, які, поза сумнівом, найбільше зацікавлять читачів.
— О, так, — рішуче киває Скітер, — я присвятила цілий роз діл взаєминам Поттера й Дамблдора. їх можна назвати хво робливими, навіть зловісними. Знову ж таки, читачі повинні придбати книжку, щоб довідатися про все в деталях, однак немає сумніву, що від самого початку Дамблдор виявив не здорове зацікавлення Поттером. Чи це справді пішло хлопцеві на користь… Що ж, побачимо. Ні для кого не таємниця, що Поттер мав вельми неспокійну юність.
Я цікавлюся, чи Скітер і далі підтримує зв'язки з Гаррі Пот тером, у якого вона торік узяла знамените інтерв'ю: у тій скандальній публікації Поттер наполегливо переконував, що повернувся Відомо—Хто.
— О, так, стосунки в нас зараз дуже тісні, — відповідає Скітер. — Бідолашний Поттер має небагато справжніх друзів, а ми зустрілися в один з найвизначальніших моментів його життя, під час Тричаклунського турніру. Я, мабуть, одна з не багатьох нині живих, хто знає справжнього Гаррі Поттера.
І тут ми плавно переходимо до численних чуток про останні години Дамблдора. Чи Скітер вірить, що Поттер був присутній при Дамблдоровій смерті?
— Я не хочу багато говорити — усе це є в книжці, — але очевидці в Гоґвортському замку бачили, як Поттер тікав з того місця відразу потому, як Дамблдор упав, стрибнув чи був зіштовхнутий. Згодом Поттер давав свідчення проти Северуса Снейпа, людини, на яку він, як відомо, давно вже гострить зуби. Чи все було так, як здається? Хай це вирішує чаклунська гро мада… прочитавши мою книжку.
На цій інтригуючій ноті я й прощаюся з нею. Немає сумніву, що з—під пера пані Скітер вийшов бестселер. А от легіони Дамблдорових прихильників, мабуть, з переляком чекають прикрих відкриттів про свого кумира.