Година Бика

— І ви дійшли висновку, що не можна досягти справді високої культури, забиваючи тварин для їжі?

— Так!

— Але ж тварини потрібні й для наукових дослідів?

— Ні! Шукайте обхідний шлях, але уникайте тортур. Світ надзвичайно складний, і ви неодмінно знайдете багато інших шляхів до розкриття істини.

Лікарі й біологи планети Ян-Ях недовірливо переглядалися. Але знову й знову виникали перед ними красиві, як храми, наукові інститути, багатокілометрові підземні лабіринти пам’ятних машин — сховищ всепланетної інформації. Збувалися слова стародавнього поета, який зичив людині бути «простою, як вітер, невичерпною, як море, і насиченою пам’яттю, як Земля». Тепер уся планета руками своїх мудрих дітей насичувалася пам’яттю не лише свого життя, а й тисяч інших населених світів Великого Кільця.

Багато інженерних споруд входили глибоко в землю. Замість виснажених у давні епохи копалень працювали самозбагачувальні гідротерми, зв’язані з підкорковими течіями в мантії на ділянках виділення ювенільних вод. Ці ж гідротермальні висхідні потоки на поверхні використовувалися в енергетичних і обігрівальних установках.

Мабуть, найдивовижніше для тормансіан було загальне поширення різних видів мистецтв. Практично кожна людина володіла якимось із видів, змінюючи його в різні періоди життя. Простота в користуванні інформацією поєднувалася з можливістю оглядати будь-які картини, скульптури, добувати електронні записи будь-якого музичного твору, будь-якої книжки. Незліченна кількість Будинків Астрографи, Книги, Музики, Танцю, які, по суті, являли собою палаци, де всі відвідувачі в спокої і зручності могли насолоджуватися видовищем космосу, його населених планет і всього невичерпного багатства людської творчості за тисячі літ документованої історії. Воістину неймовірне число творів мистецтва було створено за два тисячоліття, що минули з часів ЕСВ — Ери Світового Воззє’днання!

Тормансіани бачили школи із здоровими й веселими дітьми, пишні свята, на яких усі здавалися однаково молоді й повні снаги. Суспільне виховання не здивувало жителів Ян-Ях. Найбільш вражаючою видалась відсутність будь-яких охоронців чи наділених особливою владою людей, що відмежувались од світу в палацах і садах, які охоронялись. У жодному з тисяч мелькаючих перед тормансіанами облич не змигнула й тінь страху чи замкнутого егоїстичного побоювання, хоча настороженість і тривога нерідко читалися на лицях лікарів-вихователів, спортивних інструкторів. Глядачів вражала відсутність у містах Землі шуму, голосної музики й розмови, не чути було машин, які гуркотіли й диміли, вражали вулиці й провулки, схожі на тихі алеї, де ніхто не смів тривожити іншу людину. Музика, спів, танці, веселощі, навіть пустотливі до нестями ігри на землі, на воді і в повітрі дозволялися в спеціально призначених для цього місцях.

Веселі не перебували разом із сумними, діти з дорослими. І ще одна риса земного життя дивувала. Власні приміщення людей Землі, скромно умебльовані, справляли на жителів Ян-Ях враження напівпорожніх, навіть убогих.

— Нащо нам що-небудь більше, крім найнеобхіднішого, — відповіла на неминуче запитання Олла Дез, — якщо ми будь-коли можемо користуватися всією розкішшю громадських приміщень?

Справді, жителі Землі працювали, думали, відпочивали і веселились у просторих, зручних, обсаджених садами будинках, з гарно умебльованими кімнатами й залами, — палацах і храмах мистецтв або наук. Шанувальники старовини відновлювали будинки з товстими стінами, вузькими вікнами і громіздкими, масивними меблями. Інші, навпаки, споруджували- просторі, відкриті всім вітрам і сонцю висячі сади, що вганялися в море чи повисали на високих гірських схилах, від чого паморочилася голова.

— А в нас, — говорили тормансіани, — громадські будівлі, парки й палаци переповнені людьми й надто гомінкі. Через безліч відвідувачів їх не можна утримувати в належній чистоті, зберегти витонченість оздоблення. Тому наші власні квартири схожі на фортеці, які слугують нам захистом від зовнішнього світу і в які ми ховаємо все, що нам особливо дороге.

— Важко так одразу збагнути причину цієї відмінності, — сказала Олла Дез. — Очевидно, ви любите гамір, штовханину, скупчення народу.

— Та ні ж бо, ми ненавидимо це, як більшість людей розумової праці. Але щоразу кожне красиве місце, заново відбудований Палац відпочинку виявляються переповненими людьми.

— Я, здається, зрозумів, у чім річ, — сказав Соль Саїн. — У вас нема відповідності між кількістю населення і ресурсами. В даному випадку не вистачає громадських приміщень для відпочинку і розваг.

— А у вас є?

— Це щонайперше завдання Ради Економіки. Лише у відповідності числа людей і реальних економічних можливостей — основа благополуччя і стабілізації ресурсів планети на вічні часи.

— Але як ви цього досягаєте? Регулюванням дітонародження?

— Авжеж, а крім того — передбаченням випадковостей, флуктуації успіхів і неуспіхів, космічних циклів. Людина повинна все це знати, інакше яка ж вона людина? Головна мета всіх наук полягає у досягненні щастя людства.

— А яке воно, ваше щастя?