Однак новоприбулих зустрічав Геймітч, і з його слів я зрозуміла, що всі вони прийшли сюди на його особисте прохання. Відтоді як я роздряпала йому обличчя, оце вперше ми опинилися в одній кімнаті. Я уникала його погляду, однак краєм ока поглядала на його відображення
в одній із дзеркальних контрольних панелей. Його шкіра набула жовтуватого відтінку, і він так схуд, аж мовби зморщився. На якусь мить я злякалася, що він помирає. Однак вчасно нагадала собі, що мені це байдуже.
Найперше Геймітч прокрутив ролик, який ми щойно зняли. Здається, під керівництвом Плутарха і Фульвії я геть зганьбилася. Мій голос звучав неприродно, уривчасто, а тіло сіпалося, аж я стала схожою на маріонетку, яку смикали за невидимі мотузочки.
— Гаразд,— мовив Геймітч, коли ролик закінчився.— Може, хтось хоче посперечатися та спробувати переконати мене, що це допоможе нам виграти війну? — (Ніхто не озвався).— Чудово. Значить, зекономимо трохи часу.
У кімнаті запала тиша, і я подумала, що так триватиме вічно, коли раптом обізвалася Ліві:
— Під час Жнив, коли вона зголосилася добровольцем замість Прим. Упевнена: вона гадала, що йде на вірну смерть.
— Чудово. Непоганий приклад,— мовив Геймітч, а тоді взяв червоний маркер і записав у зошит: «Зголосилася добровольцем замість сестри на Жнивах». Знову оглянув присутніх.— Ще щось?
На моє превелике здивування, наступним заговорив Богз, якого я вважала м’язистим роботом, песиком на побігеньках у Коїн.
— Коли вона співала колискову. Для дівчинки, яка помирала.
У голові зринув образ Богза з хлопчиком на колінах. Здається, в їдальні. Можливо, він зовсім не робот.
—
Однак Геймітч тільки кивнув.
— О так. Приспала Піту, щоб урятувати йому життя. Дуже добре.
Схожі приклади почали вискакувати один за одним. Коли я запропонувала Руті стати моєю союзницею. Потиснула руку Чичу в ніч інтерв’ю. Тягнула на собі Магс. І знову вигулькнули ті злощасні вовчі ягоди, які для різних людей означали зовсім різне: кохання до Піти, відмову здаватися за таких, на перший погляд, безнадійних обставин, демонстративну непокору Капітолію.
Геймітч підняв угору зошит.
— Отже, питання в тому, що об’єднує всі ці випадки.
— Тут Катніс діяла на свій розсуд,— мовив Гейл тихо.— Ніхто не вказував їй, що робити й говорити.
— Так, жодних сценаріїв! — вигукнув Біпер. Він потягнувся до мене й поплескав мене по руці.— То виходить, нам просто слід облишити тебе?
Всі розсміялися. Навіть я ледь помітно усміхнулася.
— Це все, звісно, добре, але як це допоможе нам? — буркнула Фульвія.— На жаль, тут, в Окрузі 13, її можливості обмежені. А оскільки ми не можемо кинути її в сам епіцентр битви...
— А я саме це і пропоную,— мовив Геймітч.— Висадити її посеред поля бою і ввімкнути камери.
— Але всі думають, що вона вагітна,— втрутився Гейл.
— Ми поширимо чутку, що вона втратила дитину, коли на арені її вдарило струмом,— відповів Плутарх.— Дуже сумно. Таке нещастя.
Пропозиція Геймітча викликала суперечки, але він наполегливо відстоював свою думку. Якщо єдине місце, де я можу поводитися природно,— це реальне життя, то туди мені й дорога.
— Щоразу, коли ми змушуємо її грати за сценарієм чи вимовляти завчені фрази, то в найкращому разі можемо сподіватися на посередній результат. Все повинно йти від неї самої. Ось на що реагують люди.
— Навіть якщо ми будемо надзвичайно обережні, все одно не зможемо гарантувати їй безпеку,— мовив Богз.— Вона стане мішенню для кожного...
— Саме цього я й хочу,— втрутилась я.— 3 цього підземелля я нічим не зможу допомогти повстанцям.
— А якщо тебе вб’ють? — запитала Коїн.
— Подбайте про те, щоб це зняли на камеру. Потім зможете використати,— відповіла я.
— Гаразд,— кивнула Коїн.— Але не квапмося. Спочатку підшукаємо не надто небезпечне місце, здатне надихнути тебе на спонтанні вчинки,— вона почала міряти кроками кімнату, вивчаючи підсвітлені карти округів з дислокацією військ.— Сьогодні по обіді відвезіть її в Округ 8. Вранці його бомбардували, але тепер, здається, там спокійно. Озбройте її і надайте їй посилену охорону. Нехай знімальна група не відходить від неї ні на крок. Геймітчу, ви залишитесь у вертольоті й будете увесь час з нею на зв’язку. Побачимо, чим усе закінчиться. Ще якісь пропозиції?
— Вмийте її,— сказав Далтон. Усі воднораз обернулися до нього.— Вона ж дівчинка, а ви зробили з неї тридцятип’ятирічну пані. Якось воно неправильно — так вчинили б у Капітолії.
Тільки-но Коїн оголосила перерву, Геймітч попросив дозволу поговорити зі мною віч-на-віч. Вийшли всі, окрім Гейла, який нерішуче топтався поруч.