Як не померти на самоті

Додатки дають перелік характеристик — і все. Лише поспілкувавшись із людиною, ви оціните її як «досвідний товар», яким вона і є.

Проблема №4: додатки змушують нас більше вагатися щодо того, з ким зустрічатися.

Першого вечора, завантаживши Тіндер, я свайпала шість годин поспіль. Так, це довше, ніж потрібно, щоб запоєм переглянути весь перший сезон «Погані». Я передивилася сотні, коли не тисячі профілів. Ніби додаткам мало заплутувати нас у тому, що важливо, вони ще й ускладнюють вибір того, з ким зустрічатися: наш мозок не налаштований на те, щоб обирати партнера зі стількох варіантів.

Ви пам’ятаєте, що з’ясував психолог Баррі Шварц про парадокс вибору: ми припускаємо, що широкий вибір ощасливить нас більше, але часто трапляється не так, бо насправді надто багато варіантів робить нас менш щасливими, зокрема через надлишок вибору. Порівнювати всі ці варіанти може здатися таким нездоланним завданням, що ми ризикуємо відступитися й узагалі нічого не вирішити.

Професорка Колумбійського університету Шина Аєнгар і стенфордський професор Марк Леппер довели вищенаведений факт у ході відомого експе­рименту. Насамперед учені поставили у крамниці делікатесних продуктів стіл із безкоштовними зразками вишуканих джемів, а тоді спостерегли, що, коли пропонували двадцять чотири види джемів, люди частіше підходили до столу, ніж тоді, коли виставляли всього шість, однак ті, що куштували два­дцять чотири джеми, купували значно рідше порівняно з тими, хто обирав лише із шістьох варіантів. Дослідники припустили, що за наявності шістьох варіантів можна з певністю вирішити, який джем сподобався найбільше, а пропозиція із двадцяти чотирьох варіантів є такою значною, що унеможлив­лює ухвалення рішення.

У продуктовій крамниці ви через це залишитеся без джему. У світі додатків для знайомств — без стосунків (і, на жаль, без джему також). Обрати ж потенційного партнера значно складніше, ніж один джем із двадцяти чотирьох, бо йдеться про вибір не з двадцяти чотирьох, а з тисяч людей того, з ким, хтозна, чи не проведеш усе життя. Від пригнічення такою кількістю варіантів можна вирішити взагалі не ходити на побачення. А навіть якщо й ходити, то не розуміти, з ким таки зав’язувати серйозні взаємини.

Річ не лише в тому, що завелика кількість варіантів ускладнює ухвалення рішення. Шварц стверджує, що, навіть коли вдається впоратися з надлишком і зробити вибір, унаслідок наявності стількох варіантів зрештою виявляєшся менш задоволеним тим, що обираєш (цей ефект посилює належність до максималістів, про яких розповідали в розділі 4).

Ми починаємо міркувати: «А якби я обрав щось інше? Чи було би краще? Чи був би я щасливішим?» Такий хід думок веде на темну стежку жалкувань. І до посилення ефекту. Що з більшої кількості варіантів ви обираєте, то вірогідніше жалкуватимете про свій вибір. Це ризиковано навіть виникненням депресії.

У такому разі найкраще стає ворогом хорошого — принаймні ворогом удоволення від цього хорошого.

Я працювала з найрізноманітнішими людьми, які шукали взаємин. Я знаю, що не всі відчувають парадокс вибору партнера. Це залежить від таких факторів, як раса, вік, стать, орієнтація та місце проживання, що позначаються на тому, зі скількох людей ви обиратимете собі пару. (Чимало моїх клієнтів хотіли б, щоб у них з’явилося забагато варіантів.) Але якщо ви з тих, у кого часто бувають взаємні вподобайки, або якщо надто захоплюєтеся свайпанням і вас зацікавлює, скількох людей ви ще здатні переглянути, ви, либонь, вже відчули вплив парадоксу вибору. Пам’ятайте: додатки для знайомств потрібні, щоб ходити на справжні побачення, а не марнувати вечори за свайпами.

Проблема №5: коли ми бачимо тільки обрис людини, то заповнюємо прогалини приємними для себе деталями. Створюємо нереалістичний, фантазійний її образ і зрештою почуваємося розчарованими.

В одному з моїх улюблених фільмів, «Нетямущі», Тай, новенька, запитує Шер, найпопулярнішу дівчину школи, що та думає про їхню однокласницю Ембер. Шер говорить: «Вона — точно як Моне. Бачиш, схожа на картину. Здалеку все гаразд, але зблизька — суцільна мазанина».

Я називаю цю помилку судження ефектом Моне. Коли ми маємо лише приблизне уявлення про когось, наш мозок, сподіваючись на крутий результат, заповнює всі прогалини з надією на краще. Люди здаються значно привабливішими, ніж є насправді. Тільки згодом, коли вони стають справжніми людьми, що стоять перед нами, ми помічаємо їхні вади.