Ярмарок суєти

Місіс Б’ют, що знала, на скільки днів у замку вистачило яловичої полядвиці, скільки білизни вже відкладено до великого прання, скільки персиків доспіло на південній шпалері, скільки порошків приймає леді, коли вона хвора,— бо декотрі провінційні кумасі беруть дуже близько до серця такі речі,— місіс Б’ют, кажу, не могла пропустити повз увагу нову гувернантку в замку і не розпитатись як слід, хто вона, звідки і яку має славу. Челядь з обох родин уміла порозумітися між собою. На кухні в пастора завжди знаходився добрий кухоль еля для замкової челяді, яким вона в себе не дуже обпивалася, і, певна річ, пасторова дружина докладно знала, скільки солоду клали в замку в кожну діжку пива; челядь із замку та пасторського дому була ріднею, так само як і її господарі, і в такий спосіб кожна родина була чудово поінформована, що в кого робилося. До речі, треба сказати, що так воно завжди буває: поки ви приятелюєте із своїм братом, його вчинки вам байдужі. Та досить вам посваритися, як усе, що в нього діється, стає вам відоме, ніби ви шпигуєте за ним.

Отже, дуже швидко після приїзду Ребека зайняла постійне місце в бюлетенях, які місіс Б’ют отримувала з замку. Ось приблизно їхній зміст:-«Зарізали чорного кабана, важив стільки-то стоунів. Підчеревину посолили, свинина з кашею і ніжки на обід. Містер Кремп із Грязьбері радився з сером Піттом, чи не запроторити Джона Блекмора до в’язниці. Містер Пітт був на молільних сходинах (перераховано прізвища всіх присутніх), міледі — як завжди, малі леді ходять із гувернанткою». Потім надійшло повідомлення: нова гувернантка спритно командує всіма, сер Пітт дуже з нею ласкавий, містер Пітт також, читає їй свої брошури.

Ото зухвала пройдисвітка! — обурювалася маленька смаглява місіс Б’ют, жвава, діяльна жіночка.

Нарешті їй сказали, що гувернантка всіх «обкрутила», пише для сера Пітта листи, веде його справи, робить рахунки,— одне слово, прибрала до рук увесь дім, міледі, містера Пітта, дітей і всіх, на що місіс Кроулі заявила, що гувернантка хитрюща бестія і все це робить з якимось наміром. Отже, життя в замку давало поживу для розмов у пасторському домі, і пильні очі місіс Б’ют бачили все, що робиться у ворожому таборі, та ще й чимало іншого.

«Місіс Б’ют Кроулі до міс Пінкертон,-Чізвікська алея.

Пасторський дім Королевиного Кроулі, грудень.

Шановна пані!-Хоч минуло вже багато років, відколи я мала втіху користуватися Вашими чудесними, неоціненними настановами, я й досі глибоко вдячна Вам і сповнена безмежної пошани до Вас і до любого Чізвіка. Сподіваюся, що Ви при доброму здоров’ї. Суспільство і справа освіти не мають права втрачати Вас ще багато, багато років. Коли моя приятелька леді Фадлстон натякнула в розмові зі мною, що шукає вчительки для своїх любих донечок (ми надто вбогі, щоб наймати гувернантку для своїх дітей, та хіба я сама не здобула освіти в Чізвіку?), я відразу ж вигукнула: «З ким можна краще порадитись, як не з чудесною, незрівнянною міс Пінкертон?» Одне слово, чи Ви, шановна пані, не маєте на оці дівчини, яка підійшла б моїй приятельці й сусідці? Запевняю Вас, що вона візьме тільки ту гувернантку, яку Ви їй виберете.

Мій любий чоловік користується нагодою переказати Вам, що йому подобається все, що виходить із Вашої школи. Яка я рада була б познайомити його і своїх дітей з приятелькою своєї молодості й шанувальницею Великого Лексикографа нашої країни! Містер Кроулі просить передати, що якби Вам колись трапилося попасти в Гемпшір, він був би радий привітати Вас у нашому сільському будиночку. Це скромний, але щасливий притулок-Вашої відданої-Марти Кроулі.

P. S. Брат пастора Кроулі, баронет, з яким ми, на жаль, не в таких добрих стосунках, як личить братам, запросив для своїх дітей гувернантку, що, як мені стало відомо, мала щастя здобути освіту в Чізвіку. До мене доходять про неї різні чутки; оскільки я дуже люблю своїх милих небог, яких, незважаючи на всі родинні чвари, хотіла б бачити серед своїх дітей, і оскільки я хотіла б чимось прислужитися кожній Вашій вихованці, то ласкаво просила б Вас, міс Пінкертон, оповісти мені історію цієї молодої особи, з якою, з любові до Вас, бажала б якнайшвидше заприязнитися.

M.R.»-«Міс Пінкертон до місіс Б’ют Кроулі. Джонсон-гаус, Чізвік, грудень 18...р. -Шановна пані!-З приємністю повідомляю, що отримала Вашого ласкавого листа й відразу ж відповідаю на нього. Кожному, хто віддав стільки сили своїй справі, приємно довідатися, що його материнське піклування викликає взаємне почуття, і в ласкавій місіс Б’ют Кроулі упізнати свою колишню тямущу ученицю, жваву й обдаровану міс Марту Мак-Тевіш. Я діждалася щастя опікуватись тепер у своєму закладі багатьма дочками Ваших колишніх товаришок, і мені було б дуже приємно, якби й Ваші любі діти виховувалися під моїм наглядом!-Засвідчуючи свою глибоку пошану леді Фадлстон, маю честь порекомендувати її милості (листовно) двох своїх приятельок: міс Чублі і міс Коршун.