Історія держави і права України : підручник.

25. А також де хто мости мостив за нашого дяді, за велико го князя Вітовта і за великого князя Жикгимонта, то щоб не барилися, цього ж літа завершили. А на чиїй ділянці трапиться нещастя, кінь ногу зламає, той платить. А коли хто не відремонтує своїх дільниць цього літа, той порушив право; з тих нам брати десять рублів.

Опісля, як у нашому місті написано, то нехай так і діють, від того, щоб не відступати.

Так само за давнім звичаєм та забороною, що збереглись до цього часу в названому нашому місті Львові, не можна приймати до цехів та допускати до ремесел, ми залишаємо назавжди в попередньому стані.

Статут Великого князівства Литовського 1529 р.

[22]РЕЄСТР СТАТУТУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ (Витяги) Розділ ПЕРШИЙ Про персону господарську

1. Господарь зобов'язується нікого не карати за заочним обмовленням, навіть якщо справа стосувалася б образи гідності його величності. А також якщо хто-небудь безпідставно обвинуватив іншого, то сам повинен понести таке ж покарання.

7. Ніхто ні за кого не повинен нести покарання, але кожен за самого себе.

9. Всіх у Великому князівстві Литовському одним правом судити мають.

10. Листи з канцелярії до припинення судочинства нікому не повинні даватися, але тільки з поважних причин.

11. Відкриті листи мають кожному повернуті бути.

14. Тим, хто за короля Казимира і Олександра домагався справедливості, господарь обіцяє правосуддя.

16. Дві частки маєтку можна віддати під заставу за гроші, але тільки не продавати навіки.

17. Хто би кому що заповітом чи листом відписав і оголосив про це перед господарем і панами радними, то це має залишатися у силі навіки.

Розділ ДРУГИЙ Про оборону земську

1. Всі повинні ставати під свою повітову хоругву і проходити огляд.

3. Кожен після огляду повинен нести службу у тому ж загоні при господарі або при гетьмані.

4. Якщо хто через слабке здоров'я не може нести військову службу, той має заявити про це перед гетьманом.

5. Якби хто мав сина, який міг би нести земську службу, то повинен показати його гетьману, щоб встановити, чи придатний син служити за батька.

10. Ніхто без відома гетьмана не повинен поїхати з війни.

13. Перебуваючи на військовій службі, ніхто не повинен нападати на шляхетські будинки і гумна.

Розділ ТРЕТІЙ Про вольності шляхти і про розширення Великого князівства Литовського

1. Господарь зобов'язується державу його милості Велике князівство і панів радних ні в чому не принижувати.

2. Господарь зобов'язується розширити Велике князівство Литовське і що незаконно відібрано, повернути державі.

3. Чужинцям не можуть бути жалувані держання і звання.

5. Держання не повинні відбиратися за заочним обвинуваченням.

6. Господарь зобов'язується зберігати усі колишні постанови, а нові ухвалювати з панами радними.

7. Його милість господарь зобов'язується зберегти в цілості вольності княжат, панят, шляхтичів і міщан.

8. Господарь дозволяє всім вільно виїжджати із землі господарської для навчання лицарської справи у всякі землі, крім земель неприятельських.

9. Після смерті батьків, діти: сини і дочки, не можуть бути позбавлені спадкових володінь.

10. Простих людей господарь не повинен підносити над шляхтичами.

Розділ ЧЕТВЕРТИН Про спадкування жінками і про видання дівчат заміж. Про удову, яка сидіть на удовиному стольці

5. Якби дружина не мала дітей, то вона повинна залишатися на удовиному стольці на третій частці довічно.

6. Дружина з малими дітьми після смерті чоловіка має залишатися на удовиному стольці до повноліття дітей. Якщо ж буде погано управляти маєтком, то родичі мають стати на заваді цьому через суд.

8. Перш ніж батько видасть свою доньку заміж, він має поставити вимогу перед зятем забезпечити вено.

13. Як має бути покарано того, хто вдарив батька або матір.

15. Княгинь, пані вдов і дівиць не мають ні за кого силою видавати, а тільки за їхньою згодою.

Розділ П’ЯТИЙ Про опікунів

1. Опікун має право вимагати через суд відшкодування дітям кривди, але не має права витрачати на це їхнє майно.

2. Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей, то вони до повноліття не зобов'язані бути відповідачами, а суд повинен відкласти розгляд справи до їхнього повноліття.

4. Опікун не має права продати або розтринькати спадковий маєток дітей.

5. Неповнолітні діти відповідають перед судом тільки у чотирьох випадках: про викуп маєтку, про поручництво, дане батьком, про родове володіння, з приводу якого батько за життя вів судову справу, але не закінчив її.

12. Ніхто нікому не повинен записувати у спадок те, чим сам не володіє.

Розділ ШОСТИЙ Про суддів, аби правом писаним судили, а якби інакше судив, як має покараний бути