Історик

Угорці — неймовірно привітні люди, подумав я, розчулившись, що почасти пояснювалося впливом напою. Поки не думав про ту доповідь, я був спокійний і задоволений. Хелен знову взяла мене під руку, здавалося, вона хоче знайти кімнату, у якій ми могли б побути наодинці, перш ніж вийдемо з будинку.

— Що все це означає? — вечірній вітер був свіжим і прохолодним, я почувався збудженим, як ніколи. — Твої співвітчизники найпривітніші люди з тих, кого я будь— коли зустрічав, але в мене було таке враження, що ти готова стяти голову професорові Йожефу.

— Справді, — сказала Хелен зарозуміло. — Він нестерпний.

— Нестерпний, можливо, — зауважив я. — Чому ти поводишся так із ним? Він зустрів тебе, як старого друга.

— О, з ним усе гаразд, щоправда, якщо не вважати того, що він м’ясоїдний хижак. Справжній вампір… — вона замовкла й пильно подивилася на мене своїми великими очима. — Я не хотіла…

— Звичайно ж, ти не хотіла, — заспокоїв її я, — я перевірив його різці.

— Ти теж нестерпний! — сказала вона, забираючи руку.

Я з жалем подивився на неї.

— Я не заперечую проти того, щоб ти ходила зі мною під руку, — сказав я ніжно, — якщо доречно так робити перед твоїм університетом.

Вона стояла й дивилася на мене, і я не міг зрозуміти тьмяного світла її очей.

— Не турбуйся, тут немає нікого з етнографів.

— Але ти ж знаєш багатьох істориків — ти з багатьма розмовляла, — наполягав я.

— О, тільки не тут, — вона засміялася. — Ми тут усі колеги. Ніяких пліток або конфліктів, тільки товариська критика. Завтра сам побачиш: це справді невелика утопія.

— Хелен, — заблагав я, — ти можеш хоч іноді говорити серйозно? Я просто хвилююся про твою репутацію тут, про політичну репутацію. Зрештою, тобі доведеться повернутися колись сюди, до цих людей.

— Доведеться? — вона знову взяла мене за руку, і ми пішли. Я не зробив руху, щоб забрати руку, і тоді найважливіше для мене було те, що я можу відчувати тканину її темного жакета на своїй руці. — У кожному разі, так треба було. Я зробила це тільки для того, щоб Гежа поскрипів зубами, своїми іклами — от і все.

— Ну, дякую, — промурмотів я, більше не дозволивши собі щось сказати.

Якщо вона й хотіла викликати в комусь ревнощі, це цілком спрацювало зі мною. Раптом я уявив її у сильних руках Гежі. Може, між ними був зв’язок до того, як Хелен виїхала з Будапешта? Вони були б приголомшливою парою — обоє були такими гарними, високими й граціозними, з темним волоссям і широкими плечима. Я раптом відчув себе смішним англосаксом, що й поруч не міг стати зі степовими наїзниками. З обличчя Хелен було зрозуміло, що вона не стерпить ніяких питань, і мені довелося задовольнятися дотиком її руки.

Незабаром ми опинилися біля позолочених дверей готелю й увійшли в тихий вестибюль. Відразу ж із чорного стільця серед пальм у горщиках підвелася жінка. Вона спокійно стояла й чекала, поки ми наблизимось. Хелен тихо скрикнула й кинулася вперед із розкритими обіймами:

— Єво!

Розділ 39

Поки я не зустрівся з нею (я бачив її лише три рази), я часто думав про тітку Хелен, Єву. Є такі люди, які запам’ятовуються набагато краще після короткого знайомства, ніж ті, з якими бачишся щодня в плині довгого часу. Тітка Єва, без сумніву, була такою яскравою людиною, що на двадцять років заполонила мою пам’ять і уяву. Іноді про тітку Єву мені нагадували герої із книг і знаменні фігури в історії, наприклад, вона автоматично з’явилася в моїй уяві, коли я прочитав про інтриганку Мадам Мерль у книзі Генрі Джеймса «Портрет леді».

Насправді тітка Єва замінила в моїй уяві стількох гарних відомих жінок, що зараз мені дещо важко обернутися назад і згадати, якою вона мені здалася, коли я познайомився з нею того літнього вечора 1954 року в Будапешті. Я пам’ятаю, як Хелен кинулася в обійми тітки, виявляючи при цьому не властиву для неї ніжність, і що тітка Єва сама не зрушила з місця, стояла спокійно і гідно, обіймаючи свою племінницю й цілуючи її дзвінко в обидві щоки. Коли розчервоніла Хелен повернулася, щоб познайомити нас, я побачив сльози в очах обох жінок.

— Єво, це мій американський колега, про якого я тобі розповідала. Поле, це моя тітка, Єва Орбан.