Кар'єра лиходія

Минуло чотири дні. Оніміла, приголомшена, нещасна Робін попервах сподівалася і навіть вірила, що Страйк їй подзвонить, бо пожалкує про те, що сказав їй; що зрозуміє, яку помилку скоїв. Лінда вже поїхала. Вона до останнього була добра й підтримувала доньку, але, як підозрювала Робін, потай раділа, що та більше не працюватиме з детективом.

Метью висловлював величезне співчуття до горя Робін. Казав, що Страйк не розуміє, наскільки йому пощастило. Перелічував усе, що Робін зробила для детектива, і найперше — нагадав про те, за які смішні гроші вона працювала, маючи неймовірно довгий робочий день. Також Метью нагадав, що її статус партнера в агенції — то суцільна ілюзія, а ще вказав на численні ознаки того, що Страйк її не поважав: не склав угоди про партнерство, не платив за роботу понад норму, а ще саме Робін зазвичай готувала чай і виходила по сандвічі.

За тиждень до того Робін постаралася б захистити Страйка від таких обвинувачень. Сказала б, що сама природа ремесла потребує працювати понад норму, що не можна просити про підвищення, коли треба боротися за саме виживання бізнесу, і що Страйк робив для неї чай не рідше, ніж вона для нього. Також вона могла б додати, що Страйк тяжко заробленими кревними заплатив за її курси стеження та протидії стеженню і що нерозумно чекати, що він — старший партнер, єдиний інвестор і засновник агенції — поставить її на один щабель із собою.

Однак нічого з цього Робін не сказала, бо останні два слова, які сказав їй Страйк, щодня переслідували Робін, мов власне серцебиття: грубе порушення. Згадка про те, з яким обличчям Страйк те зробив, допомагали прикидатися, ніби вона повністю поділяє думку Метью і що нею володіє головно гнів; що роботу, яка була для Робін усім, легко замінити чимось іншим і що Страйк — людина без совісті й моралі, якщо не здатен поставити безпеку Енджел понад інші речі. Робін не мала ні волі, ні енергії вказати Метью на різку зміну курсу, яку він показав у останньому твердженні; адже він сам розлютився, коли тільки-но дізнався, що Робін їздила до Брокбенка.

Минали дні, від Страйка не було звісток, і Робін відчувала прихований тиск з боку свого нареченого: треба вдавати, що їхнє весілля в суботу не лише компенсує той факт, що її вигнали з роботи, а й узагалі займає всі її думки. Оскільки в присутності Метью треба було зображати захоплення, Робін краще почувалася на самоті, поки він був на роботі. Щовечора — перед його поверненням — вона стирала історію пошуку на своєму ноутбуці, щоб Метью не бачив, що вона постійно шукає новини про Шеклвелльського різника, а ще — так саме часто — гуглить ім’я Страйка.

Напередодні їхнього виїзду до Мессема Метью повернувся з примірником газети «Сан», якої зазвичай не читав.

— Нащо ти це купив?

Метью завагався, й у Робін аж все скрутило всередині.

— Невже ще когось...

Але вона знала, що нікого більше не вбили: вона ж цілий день переглядала новини.

Метью розгорнув газету, догортав десь до десятої сторінки і передав їй з таким обличчям, що годі було прочитати наміри. Перед очима Робін постало її власне фото. Вона йшла, опустивши голову, вбрана у свій тренч: виходила з суду після того, як дала свідчення в гучній справі про вбивство Оуена Квайна.

До її фото долучили дві менші світлини: на одній — похмільний по вигляд Страйк, на другій — неймовірно гарна модель, чийого вбивцю вони теж спіймали разом. Під фото був такий текст:

ДЕТЕКТИВ ЗІ СПРАВИ ЛЕНДРІ ШУКАЄ НОВУ «П’ЯТНИЦЮ»

Корморан Страйк, детектив, що розкрив убивства супермоделі Лули Лендрі й письменника Оуена Квайна, розстався з красунею-асистенткою Робін Еллакотт (26 років).

Детектив розмістив у інтернеті оголошення про пошук заміни: «Якщо ви маєте досвід роботи в поліції чи у військовій поліції і прагнете...»

Було ще кілька абзаців, але Робін не стала їх читати. Натомість подивилася на підпис: автором був Домінік Калпепер, який час до часу наймав Страйка шукати матеріал для статей, а цього разу написав про нього, щоб чутка про потребу детектива в новій помічниці розійшлася якнайширше.