Кар'єра лиходія

— Це тато,— збрехав він до Робін, поклавши руку на динамік і молячись, щоб Страйк не подзвонив знову, поки він тут стоїть перед нею.— Мій телефон скинув заряд... слухай, який у тебе пароль? Мені треба дещо подивитися, це щодо рейсів на наш медовий місяць... тато питає...

Робін сказала йому пароль.

— Тоді дай мені хвилинку, не хочу, щоб ти щось чула про медовий місяць,— сказав Метью і відійшов від Робін, одночасно караючись докорами сумління і пишаючись тим, як швидко все вигадав.

Опинившись у безпеці вбиральні, він відкрив її телефон. Щоб знищити слід Страйкового дзвінка, доведеться стерти всю історію дзвінків — і Метью це зробив. Тоді відкрив голосову пошту, прослухав повідомлення від Страйка і його теж стер. А тоді відкрив налаштування і заблокував номер Страйка.

Глибоко дихаючи, Метью розвернувся до свого красивого відображення у дзеркалі. Страйк у повідомленні сказав, що як Робін не передзвонить, він її більше не турбуватиме. До весілля дві доби; стривожений і зухвалий, Метью розраховував на те, що Страйк дотримає слова.

58

Deadline (Дедлайн)

Чоловік накрутив себе, дійшов майже до краю, упевнений, що припустився щойно помилки. Поїзд метро гуркотів на південь, і чоловік так стискав поруччя, аж кісточки побіліли. Червоні опухлі очі за темними окулярами виглядали назви станцій.

Вуха і досі протинав пронизливий голос Отієї.

— Я тобі не вірю! Якщо ти був на нічній роботі, то де гроші? Ні! Я хочу з тобою поговорити! Ні, цього разу ти нікуди не підеш...

Чоловік її вдарив. Не варто було, він це сам розумів: тепер його переслідувало її перелякане обличчя, великі від подиву очі, пальці, притулені до щоки, де слід від його рук наливався червоним на білому тлі...

Та то вона сама винна! Чоловік просто не стримався: протягом останніх двох тижнів Ота вимагала дедалі більше. Прийшовши додому з повними очима червоної фарби, чоловік прикинувся, ніби то алергія, але холодносерда сука анітрохи йому не співчувала. Ота тільки розпитувала, де він був і — оце вона вперше наважилася — де гроші, які він буцімто заробляв. Вони

з хлопцями останнім часом небагато крали, бо весь свій час чоловік віддавав полюванню.

Ота притягла додому газету, де писали, що тепер Шеклвелльський різник може мати червоні плями від фарби навколо очей. Чоловік спалив газету в садку, але Ота може прочитати статтю деінде. Позавчора він наче заскочив Оту зненацька, коли вона дивилася на нього з дивним виразом на обличчі. Ота насправді не тупа; невже щось запідозрила? Бракує тільки цього клопоту — і це після того, як напад на Секретарку його практично принизив.

Нападати вдруге сенсу немає — Секретарка пішла від Страйка назавжди. Чоловік бачив замітку в інтернеті, коли втік до інтернет-кафе, щоб бодай трохи відпочити від Отієї. Той факт, що його мачете відстрашив дівку і що тепер вона житиме з довгим шрамом на руці, який лишило його лезо, трохи втішав.

Довгі місяці ретельного планування мали на меті одне: затягнути Страйка у справу про вбивство, забруднити його тінню підозри. Спершу приплести його до смерті тієї малої сучки, що хотіла відтяти собі ноги, щоб на нього напосілася поліція, щоб дурна громадськість вирішила: він таки до чогось причетний. А тоді — вбити його Секретарку. Хай спробує, хай викульгає сухий з такої води. Хай спробує лишитися детективом з доброю славою.

Але той виродок раз у раз викручувався. Про листи у пресі нічого не писали: про ті, що він ретельно склав від імені Келсі й що мали на меті зробити зі Страйка підозрюваного номер один. Тоді ще преса змовилася з тим гадом і не стала називати імені Секретарки, не дала пов’язати її зі Страйком.

Мабуть, розумно було б на цьому і спинитись... але чоловік не міг спинитися. Він зайшов задалеко. Жодного разу за ціле життя він не будував таких ретельних планів, як план знищення Страйка. Той жирний паскудний каліка вже написав оголошення про пошук заміни Секретарці; не схоже на чоловіка, який збирається покинути бізнес.

Одне добре: ознак присутності поліції на Денмарк-стріт більш немає. Копів відкликано. Мабуть, вирішили, що коли немає Секретарки, то й стежити нема за ким.

Мабуть, не варто було повертатися до Страйкового офісу, але чоловік сподівався побачити, як дезертирує з коробкою в руках налякана Секретарка, чи й подивитися на самого Страйка, пригніченого, побитого... але ні, невдовзі після того, як чоловік став стежити за вулицею з ретельно дібраного сховку, той виродок пройшов по Чаринг-Кросс-роуд у компанії приголомшливо гарної жінки і навіть оком не зморгнув.

Дівчина, мабуть, була з агенції з тимчасового найму, бо часу на співбесіду з постійною працівницею Страйк мати не міг. Велике цабе, бачте, сам пошту не переглядатиме. У дівки на ногах були туфлі з такими підборами, що та мала шльондра позаздрила б: виступає, крутить гарненькими сідницями. Темношкірі чоловікові завжди подобалися. Власне, якби мав вибір, то за всяких обставин обрав би цю, а не Секретарку.