Холістичне детективне агентство Дірка Джетлі

Дірк ніколи не заробляв на цьому багато; принаймні, цього не було помітно. Втім, для студента сама лише вигода від того, що ти постійно їси та п'єш за чужий рахунок, є значно більшою, ніж може очікувати той, хто не пробував це обрахувати.

І, звісно, він ніколи не стверджував (взагалі-то, навіть заперечував) що щось з його пророкувань мало хоч трохи правди.

Таким чином він мав усе потрібне для того, щоб перед випускними екзаменами провернути непогану аферу.

Тінь від чертогу насолоди

Повільно коливали хвилі;

Фонтанів шум і лункість льоду

Чарівну музику творили.

Капризний план з 'єднав в химеру

Дім на осонні й льодову печеру!

— Ох, лишенько! — Редж раптом прокинувся від легкої дрімоти, в яку занурився під впливом вина та декламування. Він подивився навколо себе з великим подивом, але нічого не змінилося. Слова Колріджа лунали посеред теплої та задоволеної тиші, що опанувала великою залою. Ще раз нахмурившись, Редж знову задрімав, але цього разу не так глибоко.

Із цимбалами дівча

Я колись у сні уздрів.

Абіссінка молода

Під цимбали вела спів

Про гору Монт Абору.

Дірк дозволив умовити себе зробити під гіпнозом пророцтво щодо того, які будуть питання в екзаменаційних білетах влітку.

Спочатку він сам поширив цю ідею, детально пояснюючи, чому ніколи, за жодних обставин він не став би цього робити, хоча в певному сенсі хотів би, просто для того, щоб отримати можливість спростувати наявність здібностей, що йому приписують.

І саме на цьому, заздалегідь підготовленому підґрунті, він зрештою погодився, лише тому, що це раз і назавжди знищить цю надзвичайно дурну та нудну вигадку. Він мав зробити своє пророцтво під гіпнозом, автоматично пишучи під належним наглядом, після чого воно мало бути запечатане в конверті та покладене в банк до завершення екзаменів. Лише після екзаменів конверт буде розкрито, щоб подивитися, наскільки прогноз був точний.

Не дивно, що багато хто пропонував йому великі хабарі за те, щоб побачити написане ним пророцтво, але такі пропозиції надзвичайно шокували його. Це, за його словами, було б нечесно.

Коли б спромігся відновити

Я ту симфонію і спів,

У захваті я б став творити

Й будівлю у повітрі звів.

В мелодії повільний такт

Із льоду й променів гарячих.

Трохи згодом Дірка зустрічали в місті з дещо незадоволеним і серйозним виразом обличчя. Спочатку він відмахувався від питань про те, що його тривожить, але зрештою проговорився, що на його мати чекає якась надзвичайно дорога операція в дантиста, яку з якихось причин, про які він відмовлявся казати, треба було робити в приватній клініці, але на це не було грошей.

Відтоді шлях униз, до прийняття пожертв начебто на медичні витрати його матері взамін на швидкий перегляд написаних ним питань екзаменаційних білетів, виявився досить коротким та добре змащеним, тож Дірк прослизнув ним майже непомітно.

А потім він повідомив, що єдиним дантистом, що був здатний виконати цю таємничу операцію, був східноєвропейський лікар, який наразі жив у Малібу, а тому обсяг пожертв треба суттєво збільшити.

Він, зрозуміло, досі заперечував, що його здібності такі добрі, як про них казали, він навіть заперечував, що вони взагалі існують, і наполягав на тому, що він ніколи не став би це робити, якби не потреба спростувати це все; а також, оскільки інші люди на свій страх і ризик вірять у його здібності, яких він взагалі-то не має, він залюбки підігрує їм, дозволяючи сплатити за операцію його матусі.

За таких обставин усе мало скінчитися для нього добре.

Принаймні, він так вважав.

І хто се чув, її б побачив

І крикнув: Бережись, юначе!

В його лиці священний жах,

Стирчить волосся, шал в очах!

Ті екзаменаційні білети, що Дірк написав під гіпнозом, він насправді створив, збираючи до купи результати такого самого дослідження, яке робив будь-який студент, аналізуючи білети минулих років, намагаючись побачити в них якісь закономірності та роблячи припущення щодо того, що буде включено цього року. Він був досить певний (а хто б на його місці не був?) що кількість правильних припущень буде достатньо високою, щоб задовольнити довірливих, і достатньо низькою, щоб усе це виглядало цілком невинним.

Бо саме таким воно й було.

Але ось що повністю вибило землю з-під його ніг і призвело до фурору, через який він залишив Кембридж на задньому сидінні поліцейського автомобіля: усі екзаменаційні білети, які він продав, були такі самі, як ті, що насправді були на екзамені.

Точнісінько. До останнього слова. До останньої коми.

Провести тричі треба коло

Такої постаті довкола,