Холістичне детективне агентство Дірка Джетлі

З похмурою рішимістю він здолав свою огиду та повільно посовав на столі шматки ненависної речі, незграбно склеїв їх за допомогою шматків скотчу, які загорталися та склеювали не ті частини, приклеювали потрібні частини до його товстих пальців, а потім і до столу, аж доки зрештою перед ним не лежав грубо зібраний примірник «Фетома». Під редакцією мерзотної істоти на ім'я К. Росс.

Яка гидота.

Він гортав зім'яті липкі сторінки так, ніби колупався в куриних потрухах. Жодного рядочка, в якому б розповідалося про Джоан Сатерленд або Мерілін Горн. Жодного нарису про когось з крупних продавців предметів мистецтва, ні єдиного.

Його серія про родину Розетті: скасована.

«Плітки Зеленої Кімнати»: скасовані.

Не вірячи своїм очам, він хитав головою, доки не знайшов потрібну йому статтю: «Музика та фрактальні ландшафти» Річарда Мак-Даффа.

Пропустивши перші два абзаци вступу, він почав читати:

«Математичний аналіз і комп'ютерне моделювання відкривають нам, що форми та процеси, з якими ми стикаємось у природі — у тому, як ростуть рослини, як відбувається ерозія гір, як течуть ріки, як набувають своєї форми сніжинки та острови, як світло грає на поверхні, як молоко згортається або обертається у вашій каві, коли ви її розмішуєте, у тому, як сміх охоплює збіговисько людей — усі ці речі в їхній буцімто чарівній складності можуть бути описані взаємодією математичних процесів, які є навіть ще чарівнішими своєю простотою.

Форми, які ми вважаємо випадковими, насправді є результатами складних рухливих мереж чисел, що керуються простими правилами. Саме слово «природний», яке ми часто вважаємо синонімом до «безладний», насправді описує фігури та процеси, що здаються настільки незбагненно складними, що ми не можемо свідомо зрозуміти прості природні закони, які створили це.

Але всі вони можуть бути описані числами».

Дивно, але зараз ця ідея здавалася Майклові менш огидною, ніж коли він швидко прочитав цю статтю вперше.

Він продовжив читати з дедалі більшою зосередженістю.

«Проте, нам відомо, що розум здатний розуміти ці явища в усій їхній складності та в усій їхній простоті. М'яч, що летіть у повітрі, реагує на силу та напрямок кидку, на вплив гравітації, на тертя повітря (на здолання якого він змушений витрачати енергію), на турбулентності біля своєї поверхні, на швидкість і напрямок свого обертання.

Тим не менш, людина, якій може бути складно обчислити, скільки буде 3х4х5, не матиме проблем з виконанням диференціального числення та усіляких пов'язаних з ним обчислень, до того ж, зробить це з такою швидкістю, що зможе спіймати цей м'яч. Люди, які називають це «інстинктом», усього лише дають цьому явищу назву, нічого не пояснюючи.

Я вважаю, що найближче людям вдалося наблизитися до вираження нашого розуміння цих процесів у музиці. Це найабстрактніше з мистецтв, вона не має жодного сенсу або призначення, окрім як бути собою.

Будь-який аспект фрагменту музики можна описати цифрами. Те, як об'єднані частини великої симфонії, послідовності висот і ритмів, з яких складаються мелодії та гармонії, динаміка, що надає індивідуальність виконанню, і навіть тембри окремих нот, їхніх гармонік, як вони змінюються з плином часу, коротко кажучи, всі елементи шуму, які відрізняють звуки людини, що грає на пікколо та іншої людини, що стукає по барабану — усі ці речі можна виразити за допомогою послідовностей та ієрархій чисел.

І з мого досвіду, чим більше є внутрішніх взаємозв'язків між наборами чисел на різних рівнях ієрархії, хоч якими б складними та тонкими не були ті зв'язки, тим кращою та, скажімо, цільнішою стає музика.

Насправді, чим тонкіші та складніші ті взаємні зв'язки, і чим далі вони за межами можливостей нашої свідомості, тим сильніше інстинктивна частина вашого розуму — я маю на увазі ту частину вашого розуму, що вміє робити диференціальне числення з такою дивовижною швидкістю, що зсуне вашу руку в те місце, де та спіймає м'яч — тим сильніше та частина вашого мозку насолоджується.

Музика будь-якої складності (а навіть «Три сліпі миши» є складною в певному сенсі, коли хтось виконує це на інструменті, що має індивідуальні тембр і артикуляцію) проходить повз ваш свідомий розум і потрапляє в обійми вашого персонального математичного генія, що живе у вашій підсвідомості, реагуючи на всі внутрішні складності та взаємозв'язки та пропорції, про які ми вважаємо, що не знаємо їх.

Деякі люди протестують проти такого ставлення до музики, кажучи, що якщо ви зводите музику до математики, то де ж у неї потрапляє емоція? Я б сказав, що вона завжди була там.

Речі, які можуть зворушити наші емоції — форма квітки або грецької амфори, зростання дитини, відчуття вітру на обличчі, рух хмар, їхня форма, танок світла на поверхні води, тремтіння нарцисів на вітерці, як кохана людина рухає головою, як у цей час рухається її волосся, повільне затухання останньої ноти — усі ці речі можна описати складним потоком цифр.

Це не зведення до математики, в цьому полягає краса.

Спитайте в Ньютона.

Спитайте в Ейнштейна.