Холодна Гора

Народився в Баку. Закінчив Ленінградський ун-т (1927). У 1927– 1932 рр. — аспірант, науковий співробітник Ленінградського фізикотехнічного інституту. В 1932–1936 рр. очолював теоретичний відділ Українського фізико-технічного інституту й одночасно завідував кафедрою теоретичної фізики Харківського механіко-машинобудівного інституту, а з 1935 р. — кафедрою загальної фізики Харківського університету. З 1937 року завідував теоретичним відділом інституту фізичних проблем АН СРСР. Одночасно був професором Московського ун-ту (1943–1947 рр. і з 1965 р.) і Московського фізико-технічного інституту.

Коло його наукових інтересів дуже широке й торкається майже всіх розділів фізики. Автор фундаментальних результатів з квантової механіки, теорії фазових переходів другого роду, теорії Фермі-рідини і теорії надплинності, фізики космічних променів, квантової теорії поля, фізики елементарних часток, фізики плазми.

Героєм Соціалістичної праці Ландау став за участь у роботах із створення атомної бомби.

Автор всесвітньовідомого багатотомного «Курсу теоретичної фізики» Л.Д. Ландау і Є.М. Ліфшиця, ниписання якого було розпочато в Харкові. До кінця своїх днів зберігав тісні наукові й дружні контакти з харківськими фізиками.

27 квітня 1938 року Ландау було заарештовано. У цей час він жив у Москві й працював в інституті фізпроблем. Його було звинувачено в тому, що він є активним учасником харківської антирадянської шкідницької організації, провадив підривну шкідницьку діяльність у науці.

За клопотаннями видатних вітчизняних (зокрема, П.Л. Капиці) та зарубіжних (Н. Бор) учених 28 квітня 1939 року його було звільнено. Гоутерманс Фрідріх Георг (у книзі — Фізель) (22.01.1903 — 1.02.1966)

Фізик. Народився в Данцигу (тепер Гданськ). У 1928 р. отримав ступінь доктора філософії в Геттінгенському ун-ті. В 1933–1934 рр. працював в Англії, в 1935–1937 рр. — в Українському фізико-технічному інституті, в 1940–1945 рр. — в науково-дослідній лабораторії в Шарлоттенбурзі, 1945–1952 рр. — в Геттінгенському ун-ті (з 1950 р. — професор). З 1952 року професор Бернського ун-ту і директор організованого ним центру фізичних досліджень при ун-ті.

Ще в Геттінгемі Гоутерманс разом з одеситом Георгієм Гамовим в 1928 році опублікували класичну роботу про квантово-механічні аспекти радіоактивного розпаду атомних ядер.

Роботи належать до ядерної фізики, фізики високих енергій, ядерної геології. У 1929 році вперше висловив думку про ядерне (термоядерне) походження енергії зірок. У 1940 році також уперше звернув увагу на елемент плутоній як на сировину для виготовлення атомної бомби. Був близький до створення лазера, брав участь у створенні електронного мікроскопа.

Харківські роботи Гоутерманса присвячені фізиці нейтронів.

Ці роботи виконані в співавторстві з Шубниковим, Курчатовим та іншими видатними радянськими фізиками.

1 грудня 1937 року Гоутерманса було арештовано на московській митниці, де він оформляв свій виїзд за кордон, за підозрою в належності до агентури гестапо. 25 квітня 1940 року особлива нарада при НКВС СРСР прийняла рішення про видворення Гоутерманса Фріца Оттовича, як небажаного іноземця, за межі Радянського Союзу.

Повернувшись до Німеччини, Гоутерманс влаштувався до приватної лабораторії Манфреда фон Арденне, де продовжив заняття ядерною фізикою та почав досліджувати ланцюгову реакцію поділу ядер. У 1941 р. він виклав наслідки своїх теоретичних досліджень на 33 сторінках звіту «До питання про запуск ланцюгової реакції», на який німецька влада не звернула належної уваги.

Восени 1941 року Гоутерманс у формі майора люфтваффе з’явився в УФТІ, чим дуже здивував працівників інституту, які залишилися на окупованій території. Адже всі гадали, що його було розстріляно. Цей візит в подальшому розцінювався як доказ того, що він таки був шпигуном і що репресії 1937 року не були безпідставними.

У 1951 році в Лондоні була видана книга Гоутерманса, написана ним разом із співкамерником по Лук’янівській в’язниці Костем Штепою. З метою конспірації книга була видана під псевдонімами. Вона була предтечею «Архіпелагу ГУЛАГ» Олександра Солженіцина.

З 1952 року й до своєї смерті в 1966 році вчений працював у Швейцарії в створеному ним центрі фізичних досліджень при Бернському університеті. Вайсельберг Конрад Бернардович (Марсель) (25.10.1905 — 16.12.1937)

Хімік. Народився в м. Берлат, Румунія, у сім’ї австрійського лісоторговця. У 1907 році сім’я переїхала до Чернівців, а в 1914 р. — до Відня. У 1925 р. закінчив середню школу, згодом — інститут. У 1934 році його було запрошено на роботу в Харків у вуглехімічний інститут.

З 1936 року працює в Українському фізико-технічному інституті.