Читаем Холодна Гора полностью

У 1934 році одружився з домробітницею Вайсберга — Микало Ганною Давидівною. У лютому 1937 року прийняв радянське громадянство. 4.03.1937 його було заарештовано за звинуваченням у тому, що він прибув із-за кордону для проведення контрреволюційної троцькістської діяльності проти СРСР і став учасником контрреволюційної групи іноземних фахівців в УФТІ. 16 грудня 1937 року за вироком особливої наради розстріляний.

У книзі Вайсберга виведений під ім’ям Марселя. Марсель — ім’я брата Конрада Вальсельберга.

В архівах гестапо записано, що Вальсельберга віднесено до категорії персон, які являють серйозну небезпеку для Німеччини, з погляду поліції держбезпеки Німеччини підлягає арешту. Свідчення за 1939–1940 рр. Ланге Фріц Фріцович (16.12.1899 — 25.07.1987)

Автобіографія.

Я народився 16 грудня 1899 року в Берліні — Фрідріхсгаген. Сім’я складалася із батька — службовця, матері й сестри. Зараз нікого із них уже немає в живих.

У 1918 році закінчив реальну гімназію і під час війни влітку 1918 року був призваний рядовим в армію. Пробув там 4 місяці, в боях участі не брав.

З кінця 1918 року по 1924 рік навчався в університетах Берліна, Фрейнбурга і Кіля. Закінчив Берлінський університет у 1924 році, займався фізикою, хімією, математикою, термодинамікою, одержанням надвисоких напруг за допомогою грозової електрики, розробляв методи отримання швидких часток і першим отримав жорсткі катодні промені та рентгенпромені, що відповідають b- і γ-променям радію і застосовував їх у галузі ядерної фізики. Виконав також і низку других робіт, що видно із переліку праць.

Приблизно в 1928 році став цікавитися політичними подіями.

В будь-яких політичних партіях не перебував, однак симпатизував комуністичному рухові.

У 1930 році на запрошення академіка Йоффе А.Ф. я відвідав Радянський Союз, Ленінград.

З приходом Гітлера до влади я вирішив з Германії емігрувати.

У 1935 році, проживаючи в Лондоні, я прийняв запрошення переїхати до Радянського Союзу на роботу в Український фізико-технічний інститут у Харкові. Там я заснував лабораторію ударних напруг і був її науковим керівником. У тісній співпраці зі швидкозростаючим колективом молодих наукових працівників, із яких четверо захистили при мені кандидатські дисертації, я продовжив з ним подальший розвиток та вдосконалення імпульсної методики і спорудив найбільший на той час у світі агрегат на 5 мільйонів вольт. На ньому ми вели різні роботи в галузі ядерної фізики і швидких часток.

Цим роботам передувала низка трудомістких будівельних і підготовчих робіт. Моя діяльність у Харківському фізико-технічному інституті охоплює період з червня 1935 року аж до евакуації на схід під час війни у вересні 1941 року.

Так ці роботи були перервані.

У 1936 році клопотався про надання мені радянського громадянства і був прийнятий 9 лютого 1937 року.

Одружився в Харкові в 1936 році. У квітні 1940 року мені було присуджено ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. У вересні 1941 року був із сім’єю евакуйований в числі робітників УФТІ й працював в Уфі, в Київському інституті фізики і математики АН УРСР старшим науковим співробітником. За постановою Уряду СРСР у 1943 році був відряджений в Уральську філію АН СРСР, у Свердловськ, для виконання спецзавдання, де я лишався до кінця 1945 року старшим науковим співробітником лабораторії № 2 АН СРСР аж до організації лабораторії при Головміськбуді в Москві, начальником якої я був з початку 1946 року до цих пір.

Вересень 1952 р.

Ще в 20-х роках у світі фахівців Ланге вже мав загальновизнане ім’я завдяки своїм відчайдушним експериментам. Він встановив пристрій для вивчення грозових розрядів на горі Монте Женерозо поблизу м. Лугано, що мало на меті за допомогою блискавки провести експерименти щодо розщеплення ядра (14 — 16 млн. вольт). Над 1200 метровою прірвою гірського масиву Женерозо була встановлена 800 метрова антена, що під час монтажу багато разів переривалася. Під час монтажних робіт у горах один із учасників — науковець Урбан — зірвався й загинув.

У Харкові Ланге конструював компактні високовольтні розрядні трубки, на основі яких створював нейтронні генератори та джерела рентгенівського випромінювання. Збудував найбільшій на той час у світі генератор Маркса на напругу 5 мільйонів вольт.

Ланге — єдиний з іноземних вчених УФТІ, що не був ні арештований, ні висланий. Ось як пояснює це інститутська легенда.

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 великих гениев
100 великих гениев

Существует много определений гениальности. Например, Ньютон полагал, что гениальность – это терпение мысли, сосредоточенной в известном направлении. Гёте считал, что отличительная черта гениальности – умение духа распознать, что ему на пользу. Кант говорил, что гениальность – это талант изобретения того, чему нельзя научиться. То есть гению дано открыть нечто неведомое. Автор книги Р.К. Баландин попытался дать свое определение гениальности и составить свой рассказ о наиболее прославленных гениях человечества.Принцип классификации в книге простой – персоналии располагаются по роду занятий (особо выделены универсальные гении). Автор рассматривает достижения великих созидателей, прежде всего, в сфере религии, философии, искусства, литературы и науки, то есть в тех областях духа, где наиболее полно проявились их творческие способности. Раздел «Неведомый гений» призван показать, как много замечательных творцов остаются безымянными и как мало нам известно о них.

Рудольф Константинович Баландин

Биографии и Мемуары
14-я танковая дивизия. 1940-1945
14-я танковая дивизия. 1940-1945

История 14-й танковой дивизии вермахта написана ее ветераном Рольфом Грамсом, бывшим командиром 64-го мотоциклетного батальона, входившего в состав дивизии.14-я танковая дивизия была сформирована в Дрездене 15 августа 1940 г. Боевое крещение получила во время похода в Югославию в апреле 1941 г. Затем она была переброшена в Польшу и участвовала во вторжении в Советский Союз. Дивизия с боями прошла от Буга до Дона, завершив кампанию 1941 г. на рубежах знаменитого Миус-фронта. В 1942 г. 14-я танковая дивизия приняла активное участие в летнем наступлении вермахта на южном участке Восточного фронта и в Сталинградской битве. В составе 51-го армейского корпуса 6-й армии она вела ожесточенные бои в Сталинграде, попала в окружение и в январе 1943 г. прекратила свое существование вместе со всеми войсками фельдмаршала Паулюса. Командир 14-й танковой дивизии генерал-майор Латтман и большинство его подчиненных попали в плен.Летом 1943 г. во Франции дивизия была сформирована вторично. В нее были включены и те подразделения «старой» 14-й танковой дивизии, которые сумели избежать гибели в Сталинградском котле. Соединение вскоре снова перебросили на Украину, где оно вело бои в районе Кривого Рога, Кировограда и Черкасс. Неся тяжелые потери, дивизия отступила в Молдавию, а затем в Румынию. Последовательно вырвавшись из нескольких советских котлов, летом 1944 г. дивизия была переброшена в Курляндию на помощь группе армий «Север». Она приняла самое активное участие во всех шести Курляндских сражениях, получив заслуженное прозвище «Курляндская пожарная команда». Весной 1945 г. некоторые подразделения дивизии были эвакуированы морем в Германию, но главные ее силы попали в советский плен. На этом закончилась история одной из наиболее боеспособных танковых дивизий вермахта.Книга основана на широком документальном материале и воспоминаниях бывших сослуживцев автора.

Рольф Грамс

Биографии и Мемуары / Военная история / Образование и наука / Документальное
Николай II
Николай II

«Я начал читать… Это был шок: вся чудовищная ночь 17 июля, расстрел, двухдневная возня с трупами были обстоятельно и бесстрастно изложены… Апокалипсис, записанный очевидцем! Документ не был подписан, но одна из машинописных копий была выправлена от руки. И в конце документа (также от руки) был приписан страшный адрес – место могилы, где после расстрела были тайно захоронены трупы Царской Семьи…»Уникальное художественно-историческое исследование жизни последнего русского царя основано на редких, ранее не публиковавшихся архивных документах. В книгу вошли отрывки из дневников Николая и членов его семьи, переписка царя и царицы, доклады министров и военачальников, дипломатическая почта и донесения разведки. Последние месяцы жизни царской семьи и обстоятельства ее гибели расписаны по дням, а ночь убийства – почти поминутно. Досконально прослежены судьбы участников трагедии: родственников царя, его свиты, тех, кто отдал приказ об убийстве, и непосредственных исполнителей.

А Ф Кони , Марк Ферро , Сергей Львович Фирсов , Эдвард Радзинский , Эдвард Станиславович Радзинский , Элизабет Хереш

Биографии и Мемуары / Публицистика / История / Проза / Историческая проза