Холодна Гора

15. Керівники найвищих партійних органів, які були шоковані брутальністю московських процесів та «великої чистки» і котрі намагалися стримати диктатора (деякі члени Політбюро: Косіор, Постишев, Ейхе). Усі, хто сумнівався в правдивості «зізнань», тим самим ставали «ворогами народу».

16. Чекісти, котрі організували московські процеси та «велику чистку».

Вони занадто багато знали. Пізніше їх використали як жертовних козлів за надмірності «великої чистки».

Сталін вважав: народна пам’ять згасне. Після цієї «чистки» жодна дитина в школі вже не знатиме, що Троцький був великим революціонером і що мільйони селян померли під час великого голоду.

На моєму минулому не буде ніяких чорних плям. Я ввійду в історію як організатор перемог.

НКВС виконало вказівки Сталіна. Досьє були заповнені, десятки тисяч наказів про арешти були здійснені. Але Сталінові та Єжову цього було замало.

ДПУ переконалося, що зломлений внаслідок катувань чоловік ладен видати близьких йому ідеологічно людей. Цих також забирали й процедура повторювалася. Кожен арештований давав кілька імен.

У такий спосіб можна викрити цілу мережу ворогів народу. То була провідна думка Сталіна.

Та думка не була здоровою. З поглибленням процесу ідеологічні зв’язки розросталися. У якийсь час народилася свідома самооборона в’язнів. Під тортурами вони почали вже називати не лише своїх однодумців, але й свідомих сталіністів. Рахунок арештованих зріс понад будь-яку міру. Але мільйони арештованих не були більш небезпечними для диктатора, ніж ті, хто лишився на волі. Концепція «вербування» завела в безвихідь. Вдруге протягом десяти років держава опинилася на краю прірви.

Моя інтерпретація причин «великої чистки» натикається на спротив з боку ортодоксальних марксистів. Їх аргументація проста:

«Велика чистка» була масовим рухом. Вона втягла до своєї орбіти мільйони людей і змінила хід історії революції. Масові рухи мають соціальні причини. Їх пояснення на підставі психологічних мотивів однієї людини, її амбіцій, мстивості, манії переслідування, її прагнення до безсмертя є безглуздим під кутом зору матеріалістичного розуміння історії».

Моїм завданням не є підтвердження чи спростування слушності марксистського розуміння історії. Але навіть його найпалкіші прихильники сьогодні схильні визнати наявність обмежень у його застосуванні. Можливо, теорія передбачає лише систематичну статистичну тенденцію, закони великих чисел, і тому ці обмеження виникають не стільки завдяки методу, скільки через природу матеріалу, до якого застосовуються. Безперечно, застосовність методу обмежується системами, до яких можна застосовувати статистичний підхід, тобто системами з багатьма ступенями свободи. Але ж очевидно, що російське суспільство в епоху Сталіна зовсім не було такою системою. Мільйони російського люду великою мірою втратили можливість поводити себе незалежно від волі диктатора. Соціальна наука безсила, коли має справу з системою, в якій особистість узурпувала владу всього суспільства.

Не переоцінюючи доказових можливостей аналогії, я хочу пояснити хід мого розуміння прикладом зі сфери природничих наук. Кінетична теорія газів не в змозі пояснити рух кожної індивідуальної частки в газі, але дуже добре пояснює явища, що залежать від середніх величин, зокрема, від середньої енергії частинок газу. Однак, ми можемо отримати якусь інформацію тільки за тієї умови, якщо не цікавитись долею жодної індивідуальної частки газу, оскільки жодна частка не впливає на рух інших часток. А саме ця умова й не виконується в сталінській суспільній системі. Статистична фізика стає неспроможною, якщо від неї вимагати опису руху однієї частинки.

Так само й соціологія не спроможна описати систему, в якій одна людина привласнила собі свободу цілого суспільства.

Теоретична фізика — королева природничих наук — має за собою блискучу історію останньої половини тисячоліття, але всі її відкриття ґрунтуються на справедливості статистичних законів. Наскільки ж скромнішою має бути матеріалістична концепція історії, зокрема з цієї причини, що за століття, яке минуло після Маркса, мало що було зроблено для її підтвердження.

Радянське суспільство під пануванням Сталіна являє собою затриману в розвитку систему. Елементи цієї системи майже цілковито втратили свободу руху. Рух системи в цілому, незважаючи на величезний пасивний опір, визначає воля диктатора. Кожна концепція історії і кожна політика, котрі не братимуть до уваги цього засадничого факту, ніколи не досягнуть успіху.

Лише частина моїх критиків сприймає це теоретичне застереження. Інші ж вважають за можливе пояснювати таке явище як «велика чистка» психологічними потребами деспота. Моє ж пояснення вони вважають незадовільним.

Я визнаю, що в моїй теорії є елемент гіпотетичності. А як же може бути інакше? Свої справжні мотиви Сталін приховував навіть від свого найближчого оточення. Однак час, коли почалася «велика чистка», склад груп, які були заарештовані першими, і природа зізнань, що були з них здобуті, являє собою багатий матеріал для ретельного аналізу.