Холодна Гора

У 1998 році в Київському видавництві «Манускрипт» вийшла книга Книга Ю. Павленко, Ю. Ранюка та Ю. Храмова «Дело УФТИ» [3], написана в результаті опрацювання архівів колишнього КГБ. Книга послугувала підмурком для цієї статті.

Ще раніше на цю ж тему були опубліковані книги учасників тих трагічних подій, колишніх уфтінців, які дивом уціліли в сталінській м’ясорубці й змогли написати свої спогади.

Одна з них — книга іноземного працівника УФТІ Олександра Вайсберга, переклад якої пропонується читачеві [4].

У 1951 році в Лондоні була опублікована книга іншого уфтінця Фріца Гоутерманса (в книзі Вайсберга його зашифровано під ім’ям «Фізель»). Це книга про методи вибивання зізнань у катівнях НКВС. Книга написана в співавторстві з київським професором історії Костем Штепою і з метою самозбереження опублікована під псевдонімами [5].

Переклад книги українською Штепа К., Гоутерманс Ф. Чистка в Росії (Харківська правозахисна група) — Харків, 2000.

Відомий італійський фізик Едоардо Амальді свого часу зібрав матеріал для книги про Гоутерманса, в якій багато уваги приділено довоєнному УФТІ [6]. Нещодавно в Петербурзі вийшла книга про того ж Гоутерманса, написана талановитим дослідником історії науки В. Френкелем [7].

Навесні 1934 року директор УФТІ Олександр Лейпунський відбуває в тривале закордонне відрядження. Його обов’язки тимчасово виконує Володимир Гей, якому пізніше випала ганебна роль головного викривача при розправі над харківськими вченими.

1 грудня 1934 року директором УФТІ було призначено нікому раніше не відомого Семена Давидовича. На час призначення директором УФТІ він не лише не мав ніяких наукових ступенів, але й не опублікував жодної наукової праці. Не встиг він цього зробити й за час свого короткотермінового директорства.

На початку 1935 року Радою праці та оборони Наркомважпрому, якому підпорядковувався УФТІ, інституту вперше були доручені технічні розробки військового характеру. Що ж це за розробки? Потужні генератори коротких хвиль, кисневий прилад для висотних польотів, авіаційний двигун, що працює на рідкому водні й т. ін.

Для забезпечення цілковитої секретності науково-дослідних робіт, що проводилися у відповідності до наказів НКВП згідно з постановою уряду СРСР, інституту було запропоновано:

1. Переглянути весь особистий склад інституту та 2. Ввести ряд обмежень і заходів для забезпечення нерозголошення відомостей про проведення в УФТІ секретних робіт. Відповідні вказівки отримали Харківський обком і Харківське управління НКВС.

Протокол № 91 закритого засідання бюро Обласного комітету КП(б)У від 14 жовтня 1935 року.

Слухали: Про Український фізико-технічний інститут.

Відзначили: Значну засміченість Українського фізико-технічного інституту класово-ворожими та контрреволюційними елементами.

Ухвалили: У зв’язку з цим вважати за потрібне провести чистку інституту, в зв’язку з чим поставити питання перед ЦК КП(б)У та Наркомважпромом про виділення спеціального представника для участі в проведенні чистки інституту від класово-ворожих елементів.

Секретар обкому Мусульбас.

Тут під «засміченістю» мається на увазі, в першу чергу, наявність в УФТІ відомих зарубіжних учених-антифашистів, яких зовсім недавно було запрошено для роботи і які досить швидко в уявлі НКВС перетворилися з першокласних фізиків на шпигунів… Харківське НКВС та обком партії почали розробку заходів, які б забезпечували режим секретності. УФТІ перетворюється на прообраз майбутніх «поштових скриньок».

Перш за все, навколо інституту було зведено мур, з’явилися прохідна та вахтер, працівникам роздали перепустки. З’явився режимний відділ з оббитими бляхою дверима та віконцем.

Наукові працівники, а особливо наукові керівники, зустріли нововведення, м’яко кажучи, без ентузіазму. Як пригадує Ольга Трапезникова [2], вона прикріпляла свою перепустку до нашийника песика, разом із яким ходила на роботу. Лев Ландау й Гоутерманс чіпляли перепустки до своїх спин, а то й понижче, висловлюючи тим самим свій протест. Розпочалася справжня війна з новим директором, перебіг якої ліг в основу книги Вайсберга.

Першим було арештовано Кореця. Друзі не полишили його в біді. В його досьє зберігся лист, що його написав Ландау. Листа було адресовано Наркому внутрішніх справ України Балицькому, прозваному Миколою Скрипником «гільйотиною України» (це був цілком заслужений комплімент):

31.12.35 р.

Шановний товаришу Балицький!