Читаем Холодна Гора полностью

А 14 червня 1938 року був арештований другий директор УФТІ Лейпунський, але вже 7 серпня того ж року звільнений.


Не минула лиха година й Давидовича, третього директора УФТІ.


Його було заарештовано вже в Дніпропетровську, де він працював начальником спецлабораторії фізико-технічного інституту. Подальша його доля нам невідома, оскільки його досьє знайти не вдалося.


А тим часом 28 квітня 1938 року в Москві було ув’язнено Ландау.


Звинувачення на його адресу стосувалися роботи в УФТІ. Майбутній Нобелівський лауреат провів у в’язниці рівно рік і був звільнений завдяки клопотанню видатних фізиків — Нільса Бора і Петра Капиці — 28 квітня 1939 року.


Набагато менше поталанило Корецю. Він був ув’язнений вдруге разом із Ландау по одній із ним справі. Але, на відміну від Ландау, він провів в ув’язненні 18 років — з 1938 по 1956.


Ще 4 березня 1935 року рішенням особливої наради НКВС СРСР по Ленінградській області був засуджений «як соціально небезпечний елемент» перший начальник теоретичного відділу УФТІ Дмитро Іваненко. 30 грудня 1935 року вказана постанова була скасована й Іваненка, на строк, що лишився, було заслано до Сибіру.


Були розстріляні парторг інституту, начальник будівництва дослідної станції глибокого охолодження Комаров П.Ф. та начальник відділу постачання Ніколаєвський. Було також заарештовано Гусака Івана Максимовича, аспіранта (?).


Що ж формально інкримінувалося харківським фізикам? Про це, мабуть, краще за всіх сказав на допиті свідок Гей, колишній заступник і виконуючий обов’язки директора УФТІ. На час допиту він уже жив і працював у Ленінграді. Він виклав цілу теорію. Невідомо лише, хто її придумав — він чи НКВС.


Допит свідка Гея тривав з 17 по 20 травня 1937 року на його квартирі в Ленінграді. Проводив його лейтенант Рєзніков. Свідок і слідчий плідно працювали чотири дні.


«Питання: Що вам відомо про існування в УФТІ контрреволюційної шкідницької організації?


Відповідь: На основі наявних у мене даних і особистих спостережень упродовж 5-річної безперервної роботи в УФТІ я вважаю, що в ньому існували й існують дві контрреволюційні групи політичних напрямків, які на певному етапі своєї шкідницької діяльності вели об’єднану контрреволюційну роботу.


Питання: Який склад вказаних вами контрреволюційних шкідницьких груп в УФТІ?


Відповідь: Я вважаю, що вказані мною контрреволюційні шкідницькі групи складаються із таких осіб:


1. Ландау Лев Давидович — колишній науковий керівник теоретичного відділу УФТІ — зараз науковий працівник інституту фізичних проблем при Академії наук у м. Москві.


2. Корець — ім’я та по батькові не пам’ятаю — колишній науковий працівник теорвідділу УФТІ, найближчий друг Ландау. Зараз мешкає в Москві.


3. Обреїмов Іван Васильович — науковий керівник лабораторії кристалів УФТІ.


4. Шубников Лев Васильович — науковий керівник кріогенної лабораторії УФТІ.


5. Трапезникова Ольга Миколаївна — дружина Шубникова — науковий працівник кріогенної лабораторії.


6. Розенкевич Лев Вікторович — науковий працівник УФТІ.


Ця група очолювалась Ландау Л.Д.


Друга контрреволюційна шкідницька група складається з іноземних фахівців, які прибули в СРСР у різний час на роботу в УФТІ, а саме:


1. Вайсберг Олександр Семенович, колишній начальник ДСГО, австрійський підданий.


2. Гоутерманс Фріц Оттович — німецький підданий, науковий керівник УФТІ.


3. Руеманн Варвара — німкеня, німецька чи англійська піддана, науковий працівник кріогенної лабораторії УФТІ.


4. Руеманн Мартін Зігфрідович — німець, підданий Англії, науковий керівник УФТІ.


5. Шлезінгер Шарлотта — німкеня, піддана Німеччини, прибула із-за кордону в СРСР разом із Гоутермансом під виглядом його родички.


6. Тісса — імені та по батькові не знаю, — угорський підданий, науковий працівник теоретичного відділу УФТІ.


Цю контрреволюційну групу очолював Вайсберг О.С.


З обома контрреволюційними групами щонайтісніше пов’язаний Лейпунський Олександр Ілліч — академік, зараз директор УФТІ, який прихильно й заохочуюче ставився як до контрреволюційної групи Ландау, так і до контрреволюційної групи Вайсберга.


Питання: На якій політичній платформі стоять і який політичний напрямок існуючих в УФТІ вказаних вами контрреволюційних груп?


Відповідь: Судячи з політичних переконань і поглядів групи Ландау і Вайсберга, я вважаю, що перша група Ландау є контрреволюційною троцькістською, а група Вайсберга є контрреволюційною групою «правого» напрямку.


Названий мною вище Лейпунський, академік, згідно з даними, що я їх маю, і які викладу нижче додатково, є «правим».


Ці обидві контрреволюційні шкідницькі групи в УФТІ, що складаються з осіб, тісно пов’язаних між собою впродовж ряду років, об’єднано виступили в 1935 році після постановки партією та урядом перед інститутом низки важливих задач, розгорнувши в УФТІ активну контрреволюційну роботу».


Не гербуючи ніякими засобами, слідча бригада у складі Торнуєва, Рєзнікова, Вайсбанда, Шалита, Дрешера та ін. почали вибивати зі своїх жертв зізнання згідно з цією недолугою «теорією». Керував операцією Рейхман.


Перейти на страницу:

Похожие книги

100 великих казаков
100 великих казаков

Книга военного историка и писателя А. В. Шишова повествует о жизни и деяниях ста великих казаков, наиболее выдающихся представителей казачества за всю историю нашего Отечества — от легендарного Ильи Муромца до писателя Михаила Шолохова. Казачество — уникальное военно-служилое сословие, внёсшее огромный вклад в становление Московской Руси и Российской империи. Это сообщество вольных людей, создававшееся столетиями, выдвинуло из своей среды прославленных землепроходцев и военачальников, бунтарей и иерархов православной церкви, исследователей и писателей. Впечатляет даже перечень казачьих войск и формирований: донское и запорожское, яицкое (уральское) и терское, украинское реестровое и кавказское линейное, волжское и астраханское, черноморское и бугское, оренбургское и кубанское, сибирское и якутское, забайкальское и амурское, семиреченское и уссурийское…

Алексей Васильевич Шишов

Биографии и Мемуары / Энциклопедии / Документальное / Словари и Энциклопедии
Николай II
Николай II

«Я начал читать… Это был шок: вся чудовищная ночь 17 июля, расстрел, двухдневная возня с трупами были обстоятельно и бесстрастно изложены… Апокалипсис, записанный очевидцем! Документ не был подписан, но одна из машинописных копий была выправлена от руки. И в конце документа (также от руки) был приписан страшный адрес – место могилы, где после расстрела были тайно захоронены трупы Царской Семьи…»Уникальное художественно-историческое исследование жизни последнего русского царя основано на редких, ранее не публиковавшихся архивных документах. В книгу вошли отрывки из дневников Николая и членов его семьи, переписка царя и царицы, доклады министров и военачальников, дипломатическая почта и донесения разведки. Последние месяцы жизни царской семьи и обстоятельства ее гибели расписаны по дням, а ночь убийства – почти поминутно. Досконально прослежены судьбы участников трагедии: родственников царя, его свиты, тех, кто отдал приказ об убийстве, и непосредственных исполнителей.

А Ф Кони , Марк Ферро , Сергей Львович Фирсов , Эдвард Радзинский , Эдвард Станиславович Радзинский , Элизабет Хереш

Биографии и Мемуары / Публицистика / История / Проза / Историческая проза
«Ахтунг! Покрышкин в воздухе!»
«Ахтунг! Покрышкин в воздухе!»

«Ахтунг! Ахтунг! В небе Покрышкин!» – неслось из всех немецких станций оповещения, стоило ему подняться в воздух, и «непобедимые» эксперты Люфтваффе спешили выйти из боя. «Храбрый из храбрых, вожак, лучший советский ас», – сказано в его наградном листе. Единственный Герой Советского Союза, трижды удостоенный этой высшей награды не после, а во время войны, Александр Иванович Покрышкин был не просто легендой, а живым символом советской авиации. На его боевом счету, только по официальным (сильно заниженным) данным, 59 сбитых самолетов противника. А его девиз «Высота – скорость – маневр – огонь!» стал универсальной «формулой победы» для всех «сталинских соколов».Эта книга предоставляет уникальную возможность увидеть решающие воздушные сражения Великой Отечественной глазами самих асов, из кабин «мессеров» и «фокке-вульфов» и через прицел покрышкинской «Аэрокобры».

Евгений Д Полищук , Евгений Полищук

Биографии и Мемуары / Документальное