Холодна Гора

Інститут було розгромлено. І справа не лише в тому, що найбільш видатні вчені опинилися за ґратами чи були розстріляні. Ті, хто залишився на волі, на все життя були залякані, а їхня ініціатива паралізована. Припинилися життєдайні зв’язки із зарубіжними колегами. У взаємовідносинах з’явилися недовіра, підозрілість і відчуженість. Наукову роботу обплутали режимом секретності з його наглядачами, доносами, анкетами, допусками та іншими обмеженнями, що не сприяло розвиткові науки. Директором інституту, який мав у своєму штаті професорів і академіків, було призначено аспіранта Олександра Шпетного, двійника Давидовича, який не мав на час свого призначення жодної наукової публікації і якого важко назвати вченим. Він був партійним працівником, який користувався довірою обкому партії та управління НКВС.

З нагоди 10-річчя інституту в часописі «Вісник Академії наук» була опублікована стаття Антона Вальтера [8]. В кінці цієї статті наведено перелік з 201 роботи, що були опубліковані вченими інституту за весь час його існування. Дарма шукати серед авторів такі імена, як Шубников, Горський, Гоутерманс та інші. Їх начебто й не було. На них було накладено більшовицьке «табу» і їх невільно було згадувати навіть у приватних розмовах.

На завершення цієї сумної історії наведемо без коментарів уривок із звернення учасників другої Всесоюзної конференції з фізики ядра, що відбулася 20–26 вересня 1937 року у Москві, до Сталіна [9]:

«…Успішний розвиток радянської фізики відбувається при загальному занепаді науки в капіталістичних країнах, де наука фальсифікується і ставиться на службу підсиленню експлуатації людини людиною, грабіжницьким війнам і так званому «науковому» обґрунтуванню ідеалізму й попівщини.

Підлі агенти фашизму, троцькістсько-бухарінські шпигуни й диверсанти, виконуючи волю своїх хазяїв, не зупиняються ні перед якою мерзотою, щоб підірвати могутність нашої батьківщини, вирвати у великої сім’ї народів СРСР завоювання Великої Жовтневої Соціалістичної Революції. Вороги народу проникли і в середовище фізиків, виконуючи шпигунські й шкідницькі завдання в науково-дослідних інститутах, намагаючись порушити зв’язки з практикою, що налагоджується, і протягувати під виглядом фізичних теорій всілякий ідеалістичний мотлох.

Нищівний удар, винищення фашистських гнізд є відповіддю всіх трудящих нашої країни на огидні злочини ворогів.

…Хай живе великий вождь..!»

Література

1. А.И. Лейпунский. Избранные труды. Воспоминания. Под ред. Б.Ф. Громова. — К.: Наукова думка, 1990.

2. Л.В. Шубников. Избранные труды. Воспоминания. Отв. ред. Б.Е. Веркин. — К.: Наукова думка, 1990.

3. Ю.В. Павленко, Ю.Н. Ранюк, Ю.А. Храмов. Дело УФТИ. — К.: В-во Манускрипт, 1998.

4. Von Alexander Weissberg-Cybulski. Hexensabbat. Russland im Schmelzetiegel der Sauberungen. Frankfurt am Main, 1951.

5. F. Beck, W. Godin. Russian Purge and the Extraction of Confession. Hurst and Blackett Ltd, London 1951.

6. Edoardo Amaldi. The adventures life of Friedrich Georg Houtermans, physisist (1903–1966). Springer 1998.

7. В.Я. Френкель. Профессор Фрідріх Гоутерманс: работы, жизнь, судьба. С.-Петербург, 1997.

8. А.К. Вальтер. Про роботу Українського фізико-технічного інституту. — «Фізичні записки АН УРСР», 1938, т. VII, вип. 1, с. 105–136.

9. Матеріали II Всесоюзної конференції по атомному ядру, Москва, 20–26 вересня 1937 р. Известия Академии наук, Отделение математических и естественных наук, серия физическая, № 1–2, 1938.

Персоналії

Шубников Лев Васильович (29.09.1901 — 10.11.1937)

Видатний фізик-експериментатор, доктор фізико-математичних наук. Народився в 1901 році в Петербурзі. У 1918 р. поступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Петроградського університету і в тому ж році розпочав трудову діяльність лаборантом у Державному оптичному інституті. В 1926 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут.

З 1926 по 1930 рік працював у Лейденській лабораторії низьких температур в Голландії. З 1931 по 1937 рік — керівник кріогенної лабораторії Українського фізико-технічного інституту в Харкові, а також в 1934–1937 рр. — професор Харківського університету, завідуючий кафедрою фізики твердого тіла фізико-математичного факультету.

В його лабораторії в УФТІ розпочав свою роботу в Харкові Вайсберг.

Шубникову належить низка наукових досягнень світового значення. Це відкриття першого осциляційного ефекту в металах (ефект Шубникова — де Гааза), відкриття ідеального діамагнетизму надпровідників, перше спостереження та ідентифікація антиферомагнітного фазового переходу та низка інших.

Шубников — піонер радянської фізики низьких температур.

В УФТІ Шубниковим була освоєна кріогенна техніка, у 1931 році отримано рідкий водень, а в 1932 — рідкий гелій. Із Харкова кріогенна техніка і наука поширилася по всій країні.