Хребет Дракона

— Один із нас уже на позиції. — Заха дивився на нього очима Уто. — І що мені сказати емпрі, жерче?

Кловус чмихнув.

— Сказати? Немає тут чого казати. Я хочу, щоб ти її вбив. А коли тікатимеш, зроби так, щоб тебе побачили інші. Вони повинні знати, що особистий Хоробрий конаґа Конндура винний у цьому жахливому злодіянні. Використовуй свій вогонь, аби всі повірили, що на неї напали з реймером. — Він посміхнувся. — Тоді нам ніколи більше не доведеться непокоїтися через союз Ішари з безбожниками.

Це вирішить багато проблем.

87

Подальші обговорення не зменшать ризиків і не зроблять план більш розумним, однак, якщо є шанс, що його внук усе ще живий і утримується у фортеці Лютих, Колланан був готовий діяти. Король увесь цей час хотів дати відсіч, хотів завдати шкоди крижаним Лютим за те, що вони зробили. Тепер у нього була ще одна причина, тож він не міг більше чекати.

Ласіс одужав і знову став сильним. Елліель і Тон були готові, до того ж Лютий наполягав на тому, що зможе застосувати обіцяну магію. Обрані солдати теж розуміли, що мають робити.

Напередодні члени ради, зміцнюючи відвагу один одного, голосно вигукували підбадьорливі заклики в лункій залі засідань, але їхні схвальні вигуки звучали тоді в безпечній теплій кімнаті, де легко було вихвалятися. Тепер, коли військовий загін стояв перед відчиненими воротами, а реальність майбутньої битви ставала все ближчою, король побоювався, що вони можуть звернути на слизький схил сумнівів. Йому хотілося швидше вирушити вперед.

Вбраний у нові чорні шкіряні обладунки та накидку з кольчугою Ласіс з напруженим виразом обличчя дивився вперед. Уся його зброя була на місці, а на поясі висів новий реймер. Поруч із ним на попелясто-сірій кобилі сиділа Елліель, теж одягнена у вбрання Хороброї, натомість Тон був у своєму дивному одязі — сріблястих рейтузах, важких плечових накладках та нагруднику. Лорд Серус також привіз свого Хороброго, Урока.

Стоячи біля свого коня Шторма, Колл обвив руками талію Тафіри і зазирнув у її поцятковані карі очі. Її обличчя було для нього невимовно красивим, усе ще нагадуючи йому перелякану молоду дівчину, яку він колись урятував у палаючому місті Сарчен. Минули десятиліття, проте Колл не помітив жодної зморшки на її обличчі, не помітив, щоб її стегна роздалися після того, як вона стала не лише королевою, а й матір’ю. Тепер він цілував її легко, ніжно, відчуваючи її подих.

— Ти знаєш, що я хочу поїхати з вами, — сказала Тафіра. — Я можу битися так само, як і інші. Я можу допомогти врятувати Бірча.

Він міцно притиснув її до себе, проте залишився непохитним у своєму рішенні.

— Хтось повинен правити цими людьми, якщо зі мною щось станеться. Ти це знаєш. Залишайся і будь їхньою королевою. Я знайду Бірча та поверну його, якщо зможу.

Коли Колл нарешті відірвався від Тафіри, лорди Алькок, Серус та Оґно, охоплені нетерпінням, вже сиділи у своїх сідлах.

— Треба було й мені привести дружину, — сказав грубуватий Оґно з нещасним виразом очей.

Перш ніж сумніви могли затримати їхній від’їзд, король сів верхи на Шторма і рушив крізь відчинені ворота, ведучи за собою своїх лордів-васалів, трьох Хоробрих, Лютого і п’ятдесятьох добре озброєних солдатів. Тафіра крикнула їм услід:

— Вжаль їх, чоловіче! Стань осою і вжаль!

Від’їжджаючи, воїни високо підняли свої мечі, мов яскраві сталеві жала. Лорд Алькок гукнув Тафірі у відповідь:

— І ми зробимо все, щоб нас не вжалили у відповідь.

Колланан узяв меч, яким бився під час війни з Ішарою, хоча віддавав перевагу своєму бойовому молоту. Він хотів, щоб Люті запам’ятали його саме так. Протягом наступних кількох днів він мав намір створити нову частину свого спадку — короля Колланана Молота, який бореться за свій народ.

Його брат Конндур нарешті повірив попередженням про Лютих і був готовий піти багато на що, навіть на зустріч з емпрою Ілуріс на острові Фулкор, обравши саме це місце з усіх можливих. Хоча ідея союзу з Ішарою не вселяла довіри, Колл був радий, що конаґа вдалося переконати, і це укріпило його серце. Армія Співдружності може прийти на допомогу для захисту Нортерри, а з Ішарою і трьома королівствами, об’єднаними проти Лютих, людська раса може навіть перемогти.

Одначе будь-які переваги від переговорів на острові Фулкор з’являться занадто пізно, щоб вплинути на їхню місію зараз. Нортерра була залишена сама на себе.

Після їх урочистого від’їзду коні неслися галопом десь годину, потім збавили швидкість до більш придатної для тривалої подорожі. Оскільки військовий загін розтягнувся вздовж дороги, замислений Ласіс їхав у тиші. Фізично Хоробрий уже одужав після пережитого випробування, але він точно не збирався недооцінювати Лютих. Та все ж його не стали відмовляти від участі у штурмовій команді. Для нього це була справа помсти.