2. Плинність строку накладеного адміністративного стягнення починається в той день (якщо строк обчислюється добами), в який орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення. Якщо закінчення строку стягнення припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається саме цей неробочий день. Цим обчислення строків адміністративного стягнення відрізняється від правила обчислення процесуальних строків, відповідно до якого датою закінчення строку, якщо він збігся з неробочим днем, вважається перший наступний робочий день.
3. При обчисленні строків добами строк минає о 12 годині ночі останньої доби.
Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.
У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.
1. У коментованій статті встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. У цих випадках, згідно з п. 7 ст. 247 КпАП, не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате підлягає закриттю, тобто зазначений строк ніким продовжено бути не може, будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення має бути припинено. За загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. Таким чином, для більшості правопорушень точкою відліку строку давності притягнення до адміністративної відповідальності є день вчинення правопорушення.
2. При тривалому правопорушенні початок перебігу строку давності визначається по- іншому. Точкою відліку тут є момент виявлення проступку. Це пояснюється характером тривалих правопорушень. Вони вчинюються протягом більш-менш тривалого часу, характеризуються безперервним здійсненням єдиного діяння. До них може бути віднесено, наприклад, зберігання наркотичних засобів у невеликих розмірах, проживання без паспорта тощо.
3. У випадку, коли за фактом правопорушення спочатку порушується питання про порушення кримінальної справи, але згодом приймається рішення про відмову в її порушенні або про закриття вже порушеної кримінальної справи, строки накладення адміністративного стягнення мають свої відмінності. Якщо в діях правопорушника є ознаки адміністративного проступку, стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через місяць з дня прийняття такого рішення (ч. 2 ст. 38 КпАП). Скорочений строк починає спливати з моменту прийняття постанови про відмову в порушенні або закритті кримінальної справи.
Стаття 39. Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню
Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.