Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар

За умови вчинення таких правопорушень, як незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах; дрібне хуліганство; вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису; розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і появи в громадських місцях у п’яному вигляді особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ті самі дії; злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця; порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, прояв неповаги до суду, що виражається у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкорені зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-яких дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, - законодавством передбачено використання на фізичних роботах осіб, підданих адміністративному арешту. Особи, піддані адміністративному арешту, використовуються без оплати праці на таких фізичних роботах: прибирання вулиць, дворів, місць громадського користування, роботи з благоустрою і покращення побутових умов спеціальних приймальників та ін. Праця арештованих здійснюється з дотриманням правил техніки безпеки та охорони праці. Робочий день триває вісім годин, згідно із встановленими вимогами Кодексу законів про працю. За час перебування під арештом заробітна плата за місцем постійної роботи не виплачується. Фізичні роботи арештованих оплачуються згідно з договорами, укладеними з господарськими організаціями, за фактично виконаний обсяг роботи за нормами і розцінками відповідно до закону. Кошти, що надходять від підприємств, організацій та установ за роботу арештованих осіб, перераховуються до бюджету відповідних місцевих рад. Організація трудового використання осіб, підданих адміністративному арешту, покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Застосування адміністративного арешту не тягне за собою судимості і не є підставою для звільнення з роботи, не перериває трудового стажу і інших обмежень, трудових прав арештованого. Однак, час перебування під адміністративним арештом не включається в стаж, що дає право на щорічну чергову відпустку.

При звільненні особи, що відбула адміністративний арешт, видається довідка про час перебування під арештом і про характер правопорушення, за вчинення якого на неї було накладено адміністративне стягнення. Також звільненим з-під адміністративного арешту повертаються усі речі, що були вилучені у них при прийманні до спеціального приймальника.

У випадку, коли особа була піддана адміністративному арешту незаконно, завдані збитки можна відшкодувати у встановленому законом порядку

Постанову про застосування адміністративного арешту може бути оскаржено або опротестовано. У випадку прийняття рішення за скаргою або протесту у вигляді скасування постанови і закриття справи в порядку, встановленому законом, провадиться відшкодування шкоди (згідно зі ст. 296 КпАП).

Глава 33 Провадження по виконанню постанови в частині відшкодування майнової шкоди

Стаття 329. Порядок і строк виконання постанови в частині відшкодування майнової шкоди

Постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди виконується в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

[У частину першу статті 329 внесено зміни згідно із Законом України № 2056-ІІІ від 19.10.2000 р.]

Постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди є виконавчим документом.

Майнова шкода має бути відшкодована порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови (стаття 285), а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.