Колиска для кішки

Фіксую цей факт, може, на щось згодиться. «Записуйте все», — вчить нас Боконон. Зрозуміло, що насправді він так показує нам, наскільки це марна справа — писати й читати історичні твори. «Чи можна сподіватися, що без точних записів минулого чоловіки та жінки не уникнуть серйозних помилок у майбутньому?» — іронічно запитує він.

Отже, повторюю: «Папа» Монсано був першою людиною в історії, що померла від льоду-дев’ять.

106 Що кажуть боконісти, коли покінчують з життям

Доктор фон Кеніґсвальд, гуманіст із жахливою заборгованістю по Освенціму, згідно з рахунком його добрих справ, став другою жертвою льоду-дев’ять.

Я спитав його про трупне задубіння, яке він назвав латинським терміном.

— Rigor mortis не виникає за кілька секунд, — пояснив він. — Я відвернувся від «Папи» на одну мить. Він марив…

— Про що? — спитав я.

— Біль, лід, Мона — все разом. А потім «Папа» сказав: «Зараз я знищу цілий світ».

— Що це значить?

— Так завжди кажуть боконісти, коли збираються покінчити з життям. — Фон Кеніґсвальд підійшов до миски з водою, щоб вимити руки. — Коли я повернувся до нього, — додав доктор, тримаючи руки над водою, — він уже був мертвий і твердий, мов статуя, як ви можете бачити самі. Я доторкнувся пальцем до його губів. Вони мали такий дивний вигляд…

Він занурив руки у воду.

— Який хімічний препарат міг би…

Він не договорив.

Фон Кеніґсвальд підняв руки, і вода з миски потяглася за ними. Це вже була не вода, а півкуля з льоду-дев’ять.

Фон Кеніґсвальд доторкнувся до таємничого блакитно-білого предмета кінчиком язика.

Паморозь укрила його губи. Він замерз миттєво, похитнувся й упав додолу.

Блакитно-біла півкуля розбилась. Уламки розлетілись по підлозі.

Я кинувся до дверей і заволав, кличучи на допомогу. Прибігли солдати та слуги.

Я звелів їм негайно привести Френка, Ньюта й Анджелу до спальні «Папи».

Нарешті я побачив лід-дев’ять!

107 Дивіться і радійте!

Я впустив трьох дітей Фелікса Гоніккера до спальні «Папи» Монсано, зачинив двері та підпер їх спиною. Я відчував усю гіркоту й велич моменту. Я знав, що таке лід-дев’ять. Я часто бачив його уві сні.

Я не мав жодних сумнівів щодо того, що лід-дев’ять віддав «Папі» Френк. Було цілком імовірно, що Анджела та малюк Ньют могли розпорядитися своїми часточками льоду-дев’ять точно так само, як і Френк.

Отже, я загарчав на всю трійцю, вимагаючи від них звіту про жахливий злочин. Я сказав їм, що їхня гра скінчена, що мені відомо все про них та про лід-дев’ять. Я спробував налякати їх, нагадавши, що лід-дев’ять може спричинити загибель усього живого на Землі. Мені вдалося вразити їх так, що вони навіть не спитали, звідки я знаю про лід-дев’ять.

— Тепер дивіться і радійте! — сказав я.

На жаль, як учить нас Боконон, «Бог іще ніколи в житті не написав удалої п’єси». У спальні «Папи» і декорації були вражаючі, і реквізит, та й мій монолог був таким, як треба для початку.

Але перша репліка від першого ж Гоніккера зруйнувала всю цю драматургічну пишність.

Малого Ньюта знудило.

108 Френк каже, що робити

Тут уже всім нам стало зле. Ньют, безперечно, відреагував правильно.

— Цілковито з вами згоден, — сказав я Ньютові та знову загарчав на Анджелу з Френком.

— Ньют уже висловив свою точку зору, будьте ласкаві, висловити свою!

— Геее, — сказала Анджела, здригнувшись і висолопивши язика. Вона пожовкла, мов віконна замазка.

— Ви теж відчуваєте щось подібне? «Геее»? — спитав я Френка. — Генерале, ви приєднуєтесь до попередньої промови?

Френк оскалив стиснуті зуби, дихав нерівно, повітря зі свистом виривалось між зубів.

— Як той собака, — промимрив малюк Ньют, глянувши на доктора фон Кеніґсвальда.

— Який собака?

Ньют відповів пошепки, ледь чутно. Але така вже була акустика кам’яних стін кімнати, що всі ми почули його шепіт ясно, немов кришталевий дзвін.

— На Святвечір, коли батько помер.

Ньют казав це до себе. Коли я попросив розповісти про того собаку вночі, коли помер його батько, він поглянув на мене так, ніби я чужинець, який нахабно вдерся до його снів. На мене він не зважав.

Однак брат і сестра до його снів належали. І в своєму кошмарі він звернувся до брата, до Френка:

— Ти дав йому це. У такий спосіб ти отримав свою розкішну посаду, чи не так? — спитав Ньют, задумливо дивлячись на Френка. — Що ти йому наплів, що маєш дещо краще, ніж воднева бомба?

Френк не почув запитання. Він зосереджено озирався навколо, вивчаючи ситуацію. Зуби його розтиснулись, тепер вони дрібно цокотіли, а очі Френка виблискували в такт. До його обличчя повернувся нормальний колір.

— Слухайте, нам треба прибрати всю цю штуку, — сказав він.

109 Френк захищається

— Генерале, — звернувся я до Френка, — жоден генерал-майор цього року не віддавав більш доречних наказів. Ви мій технічний радник, отже, що порекомендуєте, щоб ми, згідно з вашим формулюванням, могли «прибрати всю цю штуку»?