Комедії

«1 під скребло не стану я левицею...»

Лісістрата

«Дотримуючи клятви, п'ю до краплі все...» [325]

Калоніка

«Дотримуючи клятви, п'ю до краплі все...»

Лісістрата

«А зраджу - хай водою келих сповниться!»

Калоніка

«А зраджу - хай водою келих сповниться!»

Лісістрата

Всі поклялись зі мною?

Мірріна

Бачить бог - усі!

Лісістрата

Ось я приношу жертву.

(П'є).

Калоніка

Уділи й мені,

Щоб ми були й надалі щирі подруги.

П'ють з ковша всі по черзі. За стіною галас.

Лампіто

240 Що там за галас?

Лісістрата

Чи не говорила ж я!

Жінки заволоділи вже Акрополем

Богині. Швидше, Лампіто, до себе йди

І з вашими жінками все, як слід, владнай.

А тих, що тут, покинь нам у заложниці,

Ми ж увійдемо разом до Акрополя

І браму засувами загородимо.

Калоніка

Гадаєш, проти нас не позбігаються

Мужчини?

Лісістрата

А мені до того байдуже!

Ні сила, ні погрози їх, ні полум'я - [326]

250 Ніщо в Акрополь брами не відчинить їм,

Аж поки так не зроблять, як ми скажемо.

Калоніка

Ніщо, Кіпріда - свідок! А як ні, хай звуть

Гидкими нас і до борні нездатними!

Всі жінки прямують за Лісістратою до Акрополя,

крім Лампіто, яка йде в інший бік.

ПАРОД

Двома групами входять дванадцять старих афінян

з оберемками дров за плечима, в руках у них жаровні

з палаючим вугіллям.

Стрімодор, провідця хору

стариків

Веди, Дракете, кроком всіх! Хай умлівають плечі,

Важкі гілляки несучи зеленої маслини.

Перша половина хору

стариків

ОДА І

Багато дивних є речей

В цім житті великім!

Хто сподівався, Стрімодор,

Отаке почути?

260 Жінки, що на свою біду

В домівках викохали ми,

Священну захопили статую,

Й, заволодівши всім Акрополем,

Позамикали брами

На засуви й запори.

Дракет, провідця першої

половини хору

То швидше на Акрополь, в бій!

Філургу, поспішаймо!

Гілля палаючим кінцем оточимо навколо

Всіх, що злочинну справу цю задумали й вчинили.

70 Одним ударом всіх поб'єм, Лікона жінку -

першу. [327]

Друга половина хору

стариків

АНТОДА І

Клянусь Деметрою, не дам

Глузувати з мене.

Бо й Клеомен, що перший став

Місто зневажати,

Пішов з ганьбою відціля,

Тамуючи лаконський гнів

І залишивши зброю всю мені,

В плащі подертому пішов ні з чим,

Брудний, небритий, спраглий,

280 Невмиваний шість років.

Філург, провідця другої

половини хору

Отак я подолав цього бентежливого мужа.

При брамі по сімнадцять в ряд щити його стояли.

А цей ненавидний богам, проклятий Евріпідом,

Занадто вже зухвалий рід - невже не подолаю?

Стоїть же й досі мій трофей

над всім Чотириграддям,

(Зупиняється перед пагорком, що веде до Акрополя).

Друга половина хору

стариків

ОДА II

От і скінчив свою я путь -

Залишається зійти

На пагорок стрімчастий, до Акрополя.

Та як дотягнемо вантаж

290 Ми без в'ючного осла?

Від важкої деревини спина вже давно болить.

Нумо, треба поспішать

Та вогонь свій роздувать,

Щоб перед кінцем дороги він і зовсім не погас.

Ху-хуі

Ну, і диму ж, у-у-у!

Роздувають вогонь. [328]

Друга половина хору

стариків

АНТОДА II

Геракле владний, ну і дим!

Так із горщика і б'є!

зоо Так очі й виїдає, мов скажений пес,

Та що ж, лемнійський це вогонь, -

От і вигадка уся!

Ні, ніщо очей гноїстих ще не роз'їдало так!

Поспішим до міста ми,

Щоб богині помогти.

Вже як не тепер, Лахете, то коли ж їй помагать?

Ху-ху! Ну і диму ж, у-у-у!

Провідця хору стариків

(підбігає до брами)

От і прокинувся вогонь, по волі Зевса дише.

Отож насамперед складім під брамою ці дрова,

310 Лозу над жаром у горшку, мов смолоскип, розпалим,

Завихрим полум'я й гуртом всі

киньмося на приступ.

Якщо й по тому засувів жінки не познімають,

То браму ми підпалимо і димом їх задушим.

Ну, то складаймо свій вантаж.

А диму скільки, леле!

Чи не гукнуть на поміч нам

самоських полководців?

Нарешті на хребет мені давити перестало.

Твоя вже справа, горщику, жарини розбудити,

Щоб смолоскип палаючий я перший міг підняти.

Прийди ж, Звитяго-владарко! Хай на жіноче кодло,

320 На їх зухвалий заколот ми свій трофей поставим.

(Запалює смолоскип).

Вбігає хор жінок з глеками на плечах.

Стратілліда, провідця хору

жінок

Гляньте, жінки!

Бачите - дим, кіпоть і чад

Хмарами б'є.

Он і вогонь вже спалахнув.

Швидше сюди! Поміч подать

Всі поспішім! [329]

Перша половина хору жінок

ОДА Ш

Летом лети, Ніко, сюди!

Палять вогнем подруг моїх,

Каліку дим, Критіллу жар

330 Обіймає.

Смертю грозить лютий закон,

Згубна злоба злих стариків.

Пізно, боюсь, ми біжимо,

Встигнуть би допомогти їм.

Вдосвіта я

До джерела

З глеком ішла по воду.

Біля криниць - гомін і гам,

Регіт і крик,

340 Глеків дзвонистий дзенькіт,

Тиск, метушня, сміх, стусани,

Лайка і виск гнаних служниць.

З глеком важким швидко біжу

Подругам я поміч подать -

Тим, що в огні й чорнім диму,

Воду несу я в глеку.

Друга половина хору жінок

АНТОДА III

Бачила я - в місто бредуть

Дряхлі, глухі, злі старики, -

Дровця, мов скарб, несуть ледь-ледь

350 В оберемках, -

Начебто їм баню топить.

Лайка, грізьба бризкає з уст:

«Спалим вогнем підлих жінок,

Жаром палким підсмажмо».

Зглянься на нас,

Славо богинь, -

Женщин не дай палити!

Хай од війни світ захистять -

Місто й людей

360 Дай врятувать з безумства.

Тим вони в храм твій увійшли,

Мідь твоїх кіс - міста оплот;

Тим я й зову в поміч тебе,

З рік і озер славну Тріто, - [330]

Щойно палить стануть мужі,

Воду носи із нами.

Стратілліда

(підбігає до брами)

Облиште, гей! Якого тут вам лиха, лиходії?