Комедії

Щоб тільки мир хоч там могла я видіти!

Лісістрата

Ну, то скажу я, думки не ховатиму.

Отож, жінки, якщо примусить хочемо [319]

До миру ми чоловіків, то треба нам

Утриматись...

Калоніка

Від чого?

Лісістрата

А чи зробите ж?

Мірріна

Все зробим, хоч би й вмерти довелося нам.

Лісістрата

Отож нам слід від любощів утриматись.

Чого ж це ви сахнулись? Ще й похнюпились?

Стулили губки й чолами хитаєте?

Аж мінитесь в обличчі? Ще й заплачете?

То згодні чи не згодні? Не вагайтеся!

Мірріна

Ні, я не згодна! Хай і далі йде війна!

Калоніка

130 І я, клянусь, не згодна! Хай іде війна!

Лісістрата

Ти он як? Ах ти, камбало! А щойно ти

Себе давала надвоє розрізати.

Калоніка

Порадь щось інше. І в огонь я з радістю,

Як треба, вскочу. Все, що схочеш, крім цього!

Та це ж найгірше, Лісістрато, любонько!

Лісістрата

(до Мірріни)

А ти що скажеш?

Мірріна

Теж волію вогнище.

Лісістрата

О, повний похоті жіночий роде наш!

Про нас недарма сказано в трагедії:

Не більше ми, як Посейдон з човном його. [320]

(До Лампіто).

140 А ти, спартанко мила, як би ти одна

Була зі мною, - ми б урятували все.

Погодься ж ти хоч!

Лампіто

Далебі, нелегко нам,

Жінкам, самим на ложах залишатися.

Та хай вже так! І мир також потрібний нам!

Лісістрата

О люба! Лиш одна з усіх ти женщина!

Калоніка

Якщо ж утримаємось ми, як кажеш ти

(О, хай не буде так!), - невже настане мир

Від цього?

Лісістрата

Так, клянуся вам богинями!

Якщо, натершись пахощами пряними,

150 Ми у тоненьких сорочках сидітимем

Півголі дома, виполовши дельту всю, -

Розпаленим мужчинам ласк захочеться,

А ми утримаємось, не дамося їм, -

То знаю добре - швидко дійдуть згоди всі.

Лампіто

І Менелай, на голі перса глянувши

Єлени-кралі, мабуть, меч свій виронив.

Калоніка

А що, дурненька, як мужчини кинуть нас?

Лісістрата

Як Ферекрат сказав: бий пса побитого!

Калоніка

Усе це пустослів'я та базікання!

160 А що, як схоплять і до спальні силою

Тягтимуть?

Лісістрата

За одвірок ухопись міцніш. [321]

Калоніка

А як почнуть ще й бити?

Лісістрата

Проти волі дай.

Яка утіха в тім, що взято силою?

А досадить всіляко можна! Певна будь -

Відчепляться! Як жінці не захочеться,

Не буде насолоди й чоловікові.

Калоніка

Якщо ви ухвалили це, то згодні й ми.

Лампіто

Своїх ми чоловіків, може, й змусимо

До миру щиросердого і чесного,

170 Але ж, про це дізнавшися, афіняни

На нас підступно не учинять нападу?

Лісістрата

Тоді самі про себе ми подбаємо.

Лампіто

Допоки є трієри в нас і золото

В Акрополі, - не буть Елладі мирною.

Лісістрата

І це також давно вже передбачено.

Сьогодні ж і Акрополь ми захопимо.

Я доручила найстарішим женщинам

В той час, як ми тут з вами домовляємось,

В храм увійти немов з курінням жертовним.

Лампіто

180 Як там, то, річ видима, буде все гаразд.

Лісістрата

Чому ж того, на чому ми погодились,

Нам не скріпити клятвою нерушною?

Лампіто

То говори присягу, й ми повторимо. [322]

Лісістрата

Гаразд.

(До служниці).

Чого ти задивилась, скіф'янко?

Цей щит зворотним боком догори постав

І гострий ніж подай.

Калоніка

Якою клятвою

Ти клястись хочеш, Лісістрато?

Лісістрата

Клястись як?

Щитом своїм, як клявся ще Есхіл колись,

Ягнят коловши.

Калоніка

Ні, не бойовим щитом

190 Нам треба, Лісістрато, присягать за мир!

Лісістрата

То чим же нам поклястись?

Мірріна

От би білого

Коня впіймати й вирізати нутрощі!

Лісістрата

Де ж білий кінь?

Калоніка

То що ж би нам надумати?

Лісістрата

Клянуся Зевсом, добре я пораджу вас:

Великий чорний келих ставте вгору дном

Та міх вина заколемо фасоського

І поклянемось випить без води увесь!

Лампіто

Оце так клятва! Що й казати, схвалюю!

Лісістрата

Ну, то несіть же з дому міх і келих! [323]

(Приносить великий ківш і глиняний посуд з вином).

Калоніка

200 Оце так посуд, жіночки-голубоньки!

Його у руки взяти - й то приємно вже!

Лісістрата

Сюди його поставте й кабана кладіть!

Владичице Піфо, хай буде жертва ця,

Ця чаша дружби для жінок сприятлива!

(Наливає вино в келих).

Калоніка

На колір - справжня кров, - приємно лить її!

Лампіто

Приємно й пахне, от клянусь вам Кастором!

Лісістрата

То хай же перша присягну я, жіночки!

Калоніка

Ні, свідок Афродіта! Кинем жереб ми!

Лісістрата

Усі ківша торкніться! Лампіто, стань тут!

210 Хто-небудь з вас за мною хай повторює,

А ви усі цю клятву теж підтверджуйте.

«Клянусь - ні чоловіку, ні коханцеві...»

Калоніка

«Клянусь - ні чоловіку, ні коханцеві...»

Лісістрата

«Бажань не вдовольняти...» Говори ж бо, ну!

Калоніка

«Бажань не вдовольняти...» Леле-лелечко!

Коліна, Лісістрато, угинаються!

Лісістрата

«Як дівчина безвинна, в домі житиму...»

Калоніка

«Як дівчина безвинна, в домі житиму...» [324]

Лісістрата

«В шафрановому платті, нарум'янена...»

Калоніка

220 «В шафрановому платті, нарум'янена...»

Лісістрата

«Щоб чоловік мій розпалився пристрастю...»

Калоніка

«Щоб чоловік мій розпалився пристрастю...»

Лісістрата

«Та добровільно мужеві не дамся я...»

Калоніка

«Та добровільно мужеві не дамся я...»

Лісістрата

«А як примусив би мене він силою...»

Калоніка

«А як примусив би мене він силою...»

Лісістрата

«Не ворухнусь і дамся тільки знехотя...»

Калоніка

«Не ворухнусь і дамся тільки знехотя...»

Лісістрата

«До стелі перських туфель не закину я...»

Калоніка

230 «До стелі перських туфель не закину я...»

Лісістрата

«І під скребло не стану я левицею...»

Калоніка