Комедії

Діоніс

Де ж вона?

Ксантій

О золоті боги!

Та де ж у тебе серце?

Діоніс

Із перестраху,

Мабуть, на дні у животі сховалося.

Ксантій

З богів і смертних боягуз останній ти!

Діоніс

Я? Боягуз? Та попросив же губки я?

Чи інший хто б насмілився! [409]

Ксантій

Та де йому!

Діоніс

Та боягуз лежав би й досі нюхав би,

490 А я ж устав, та ще, крім того, й витерся.

Ксантій

От мужність, Посейдон!

Діоніс

Аякже, свідок Зевс!

Хіба ти не злякався грому слів його

І тих загроз?

Ксантій

І не подумав, свідок Зевс!

Діоніс

То йди вперед, якщо такий відважний ти,

їв мене обернись - візьми цю палицю

Й левину шкуру, як такий безстрашний ти,

А я, на зміну, буду носієм твоїм.

Міняються вбранням.

Ксантій

А що ж, давай! Чому ж би й не послухати.

Ну, подивися на Геракло-Ксантія, -

500 ци схожий він на тебе і відвагою?

Діоніс

Зевс бачить, справжній ти з Меліти шибеник!

Іди вперед, я з вантажем управлюся.

З дверей Плутонової оселі виходить служниця Пер се фони.

Служниця

(до Ксантія, вважаючи його за Геракла)

Прийшов, Геракле, любий? Ну, заходь сюди!

Богиня як про твій прихід дізналася,

То замісила тісто, два-три горщики

Бобів зварила, ще й бика засмажила,

Спекла коржі і пироги. Заходь мерщій! [410]

Ксантій

От дякую, красуне!

Служниця

Фебом свідчуся,

Не підеш ти голодний. Вже й пташатина,

510 І ласощі всілякі наготовані,

І найсолодші вина поналивано.

Ходім зі мною!

Ксантій

(впевнено)

Зараз.

Служниця

Ще й хизується!

Та не пущу тебе я. Є для тебе там

Флейтистка молоденька й танцівниці дві

Чи три.

Ксантій

Та що ти кажеш? Танцівниці є?

Служниця

Гарнесенькі і щойно попідбривані.

Заходь же швидше, - кухар рибу в'ялену

Вже зняв з коптильні, і на стіл накрито вже.

Ксантій

Ну, то спочатку ти до танцівниць піди,

520 І скажеш їм, що зараз же і я прийду.

Служниця

(виходить)

Ну, хлопче, йди за мною з вантажем своїм.

Діоніс

Та постривай! Невже всерйоз приймаєш ти,

Що жартома я за Геракла вбрав тебе?

Не строй із себе дурника, мій Ксантію,

А знов бери на плечі і неси вантаж!

Ксантій

Та що це справді? Відібрати хочеш ти,

Що сам же й дав? [411]

Діоніс

Не хочу, а беру вже.

Скидай вбрання!

Ксантій

(до глядачів)

До вас я, - будьте свідками! -

І до богів звертаюсь.

Діоніс

До яких богів?

530 Та це ж безглуздо й смішно сподіватися,

Щоб раб і смертний та й Алкмени сином став!

Ксантій

Ну, добре, забирай вже. Тільки матимеш

Ти ще в мені потребу, як призволить бог!

Міняються вбранням.

ОДА

Перша половина хору

Видно, спритний чоловік це,

і досвідчений, розумний,

І в бувальцях побував.

Певна річ, крутитись ловко,

Щоб сухим з води вилазить,

краще, ніж стоять незмінно

Істуканом розписним.

Вміти всюди обернутись,

540 Примоститись вигідніш, -

це такої знак людини,

Як відомий Ферамен!

Діоніс

Ну, а це було б не смішно,

якби Ксантій, раб, розлігшись

На мілетських килимах,

цілував би танцівницю,

Ще й посудини просив би!

Я ж на це дивився б мовчки

та хапався за стручок!

Ну, а він, до всього здатний,

кулаком би розмахнувсь

І ряди зубів передніх

Зразу б висадив мені! [412]

ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ

Вбігає перша шинкарка.

Перша шинкарка

Сюди, Платано, швидше! Тут мерзотник той,

550 Що вдерсь недавно до харчевні нашої

І з'їв шістнадцять хлібів!

Платана

(друга шинкарка)

Свідок Зевс, це він,

Це він і є!

Ксантій

(до себе)

Комусь погано прийдеться!

Перша шинкарка

Та двадцять порцій м'яса з'їв вареного

По півобола!

Ксантій

Ой, перепаде комусь!

Перша шинкарка

Ще й часнику без ліку!

Діоніс

Жінко, брешеш ти!

Не знать, що мелеш!

Перша шинкарка

Думав, як у чоботи

Високі взувсь, то годі вже й пізнать тебе!

Та ба! Про солонину не згадала я!

Платана

Ще й свіжий сир, клянуся Зевсом, був!

560 Він з кошиками разом поковтав його!

Перша шинкарка

Коли ж від нього грошей зажадала я, -

Як визвіриться він та як загримає! [413]

Ксантій

Так, це його рук діло, - він усе такий!

Перша шинкарка

Меч вихопив, - ну, зовсім збожеволів він!

Платана

О боги, от нещастя!

Перша шинкарка

З переляку ми

Аж на саме горище заховалися.

Платана

А він утік з мішками і матрацами.

Ксантій

І це його рук діло.

Перша шинкарка

(до Платани)

Що ж робити нам?

Іди поклич Клеона, оборонця нашого.

Платана

(до першої шинкарки)

570 д ти як стрінеш, то кликни Гіпербола!

От ми його намнемо!

Перша шинкарка

(до Діоніса)

Пелько проклята!

О, залюбки я потрощила б каменем

Ті ікла, що пожерли все добро моє!

Ксантій

А я тебе в провалля з кручі скинув би.

Платана

А я б серпом ту глотку перерізала,

Яка все м'ясо й потрухи поглинула. [414]

Перша шинкарка

Піду я по Клеона, ще сьогодні він

Все витрусить у тебе й відбере назад!

Обидві вибігають.

ДІОНІС

Щоб я пропав, як не люблю я Ксантія!

Ксантій

580 Е, знаю, знаю! Краще кинь ті хитрощі!

Не буду я Гераклом!

Діоніс

Любий Ксантію,

Не зарікайся!

Ксантій

Як же можна стать мені

Алкмени сином - адже раб і смертний я?

Діоніс

Та бачу, бачу - сердишся, і є чого!

Хоч бий мене, не буду я перечити.

Якщо ж я й далі одіж одбиратиму,

Хай з коренем і сам я, й жінка, й дітоньки,

І гнилоокий Архедем - загинемо!

Ксантій

Ну, якщо так, я згоден, - вірю клятві я!

Знову переодягаються.

АНТОДА

Друга половина хору

590 От і знову ти вдягнувся

в те вбрання, що мав раніше!

Отже, справа вже твоя -

помолодшать, стати гордим

І сердито поглядати,

пам'ятаючи, що знову

Вигляд бога ти прийняв!

А як будеш боягузом

Чи якусь дурницю втнеш,

знов на плечі доведеться