Комедії

з ними Діоніс.

Евріпід

830 Не умовляй же, трону не зречуся я!

Кажу ж, за нього дужчий я в майстерності.

Діоніс

Чого ж мовчиш, Есхіле? Чув, що каже він?

Евріпід

Спочатку задається, - так же само нас

Морочив він, звичайно, і в трагедіях. [428]

Діоніс

Не будь же й ти зарозумілим, друже мій!

Евріпід

Його я добре знаю, розкусив давно, -

Співець він дикунів самозакоханий,

Що ні вгнуздать, ні зачинити уст його,

Ні переговорить вельбучномовного.

Есхіл

840 ци и справді так, богині плід городньої?

І ти посмів це, теревенів майстре, ти,

Ганчірнику, ти, лахманів зшивателю?

Попам'ятаєш ти!

Діоніс

Есхіле, годі-бо!

Та не розпалюй в серці гнівне полум'я!

Есхіл

Ні, сперше хочу остаточно викрити

Цього калік поета! Й чим пишається?

Діоніс

Ягня, ягня нам чорне приведіть мерщій!

От-от страшенна буря починається!

Есхіл

Це ж ти і критські співомовки винайшов,

850 І кровозмісні шлюби у мистецтво ввів!

Діоніс

Стривай, Есхіле високоповажний!

Ти ж, бідний Евріпіде, утікай чимдуж

Від бурі й граду, якщо в тебе розум є,

Щоб він, важким пустивши в скроню реченням,

Не розтрощив би разом з нею й «Телефа».

А ти, Есхіле, не гнівись, а лагідно

Доводь і слухай доводів, - не личить-бо

Поетам лаятися, мов перекупки.

А то тріщиш, як на вогні дубовий пень!

Евріпід

860 Я не зречусь, готов кусати перший я,

А схоче - хай розпочинає він кусать [429]

Мій вірш, і співи, й жили у трагедії,

Мого «Еола» і «Пелея», свідок Зевс,

І «Мелеагра» і, звичайно, «Телефа».

Діоніс

Скажи, Есхіле, з чого хтів би ти почать?

Есхіл

Волів би тут я зовсім не змагатися -

У нас нерівна боротьба.

Діоніс

Чому це так?

Есхіл

Не умирала-бо моя поезія.

Його ж - з ним разом вмерла, й зараз тут вона.

870 Якщо ж ти хочеш, то готов почати я.

Діоніс

Нехай вогню і ладану внесуть сюди, -

Перед змаганням хочу помолитися,

Щоб мудрим був і справедливим присуд мій.

Ви ж Муз прославте співами похвальними!

Хор

Зевсових дев'ять незайманих дочок,

Музи божисті! Тонкі і розумні ви бачите мислі.

Цих віршотворців натхненних, коли

в сперечанні завзятім

Зброєю слів хитромудрих вони

на двобій виступають.

Музи, прийдіть і погляньте на силу

88о уст, що Творять ваговиті слова,

Тонші від стружки виткої.

Спору великого мудрих рішуча настала година.

Діоніс

(до Есхіла й Евріпіда)

Моліться й ви обидва перед іспитом.

Есхіл

(урочисто)

Деметро-мати, що плекала розум мій,

Твоїх містерій бути гідним дай мені! [430]

Діоніс

(до Евріпіда)

Готуйся й ти свій фіміам курить.

Евріпід

Гаразд!

Та буду іншим я богам молитися.

Діоніс

Нові є в тебе, іншої карбівки?

Евріпід

Так.

Діоніс

То йди, цим особливим помолись богам.

Евріпід

890 Ефіре, хліб мій, важіль язика мого

І ніздрів нюх чутливий! Поможи мені

Того, з ким я змагаюсь, осоромити!

АГОН

ОДА

Перша половина хору

От і ми прийшли послухать,

Як поважні, мудрі люди

За поезії та співи

Йдуть у похід бойовий.

У обох язик лютує

І серця відваги повні,

Думка світла і швидка.

900 Можна сміло сподіватись,

Що тонке, різьблене слово

Скаже з розумом один.

Другий, вирвавши з корінням

речень гай,

Так їх кине, що лиш гомін

перегонами піде.

Хор танцює. [431]

Провідця хору

То починайте вже мерщій! Лиш говоріть дотепно,

Щоб не повторював один того, що скаже інший.

ЕПІРРЕМА

Евріпід

Отож про себе самого і про моє мистецтво

Я вам пізніше розповім, лиш доведу спочатку,

Що він - дурисвіт і хвалько

і глядачам дурненьким,

910 Що виросли на Фрініху, лиш голови морочив.

От виведе він одного Ахілла чи Ніобу,

Посадить їх, закутавши, й обличчя не покаже -

Ляльки трагічні! А вони й не писнуть ані слова.

Діоніс

Це точно, свідок Зевс!

Евріпід

А хор підряд чотири пісні

Із тупотом пробубонить, вони ж усе - ні слова.

Діоніс

Мені ж мовчання їх не менш сподобалось, ніж гомін

Теперішніх балакунів.

Евріпід

Дурний ти був, та й годі, -

Повір мені!

Діоніс

Та, мабуть, так. Навіщо ж він робив це?

Евріпід

Це туману він напускав, щоб ждав глядач покірно,

920 Поки Ніоба звук подасть. Так вся й минає драма.

Діоніс

Ах, він безсовісний! Не раз так і мене дурив він.

(До Есхіла).

Чого ж ти дмешся і сопеш?

Евріпід

Бо дошкуляє правда.

От поки щось там бовкнуть, вже дійшло й до половини [432]

Вистави. Кільканадцять ще додасть він слів бичачих

З хвостами, з гривами - страшні опудала в городі!

Глядач не розуміє їх!

Есхіл

Ой горе!

Діоніс

Та мовчи вже!

Евріпід

Не скаже й слова ясно він.

Діоніс

Не скрегочи зубами!

Евріпід

А все Скамандри та вади, та на щитах дзвонистих

Орли-грифони мідяні, біг речень крутокінних, -

9зо не так-то й легко їх збагнуть!

Діоніс

Клянусь богами, часто

Ночами довгими не міг і я склепити очі,

Все думаючи, що за птах рудий твій конепівень?

Есхіл

Ну, й неук же! Це знак такий на кораблях писали.

Діоніс

А я гадав, що птах отой - син Філоксена, Ерікс.

Евріпід

Невже це треба й півня нам виводити на сцену?

Есхіл

А ти, ненавидний богам, кого на кін виводиш?

Евріпід

Не конепівнів, свідок Зевс, не ланекозерогів,

Як ти, і як мідійці їх малюють на завісах!

Коли від тебе я прийняв трагедії мистецтво,

940 Розпухле від вельбучних слів

та речень гордопишних,

Зсушив я спершу тіло їй, огрядності позбавив, [433]

На білі звівши буряки, прогулянки та співи,

З балаканини дав навар, настояний на книгах,

Монодіями годував з Кефісофонтом всуміш.

Не мимрив що попало я, не змішував докупи,