Координати чудес

— Його син, — повів далі Лаос, — невідомо з яких міркувань 1935 року подався в Японію і став дзен-будистським ченцем. Всі роки війни він тулився в цукцурі, тобто в комірчині покинутого напівпідвалу, не промовивши жодного слова. Місцеві мешканці не звертали на нього уваги, вважаючи за ексцентричного пакистанця. Напівпідвал Меддокса був у Хіросімі, якраз за 7,9 милі від епіцентру атомного вибуху 1945 року. Одразу ж після вибуху Меддокс покинув Японію і подався в монастир Гуй-Шен, збудований на найнеприступнішій вершині Північного Тібету. За свідченням одного англійського туриста, що якраз перебував там, лами чекали на прихід Меддокса! Там він оселився і присвятив себе вивченню деяких тантр. Одружився з дівчиною кашмірської королівської крові, від якої мав одного сина, і це був Оуен, наш доктор. Сім’я перебралася з Тібету в Сполучені Штати за тиждень до початку агресії з боку Червоного Китаю. Оуен отримав освіту в університетах Гарварда, Йєля, Лос-Анджелеса, Оксфорда, Кембріджа, Сорбонни й Гайдельберга. А як ми з ним зустрілися, то взагалі дивовижна історія, почуєте її, коли буде зручніша нагода. Ми вже біля корабля, і не будемо марнувати час на теревені.

На маленькій галявинці Кармоді побачив величний космічний корабель, що стримів, як хмарочос. На ньому виділялися стабілізатори, дюзи, люки та багато інших виступів. Перед кораблем на розкладному стільці сидів чоловік трохи старший середнього віку, з зичливим обличчям, поораним глибокими зморшками. З першого погляду можна було впізнати, що це і є Меддокс-Мутант, бо на кожній руці вія мав по сім пальців, а чоло здіймалося величезною ґулею, щоб умістити надмір мозку. Меддокс статечно підвівся (п’ять ніг!) і привітно кивнув.

— Ви з’явилися в останню хвилину, — сказав він.  — Лінії поля несприятливих сил близькі до перетину. Швидше в корабель, всі! Нам слід негайно обгородитися силовим щитом.

Ларс Кристіансен закрокував уперед, занадто гордий, щоб бігти. Авіва взяла Кармоді під руку, і Кармоді відчув тремтіння гнучкого тіла вродливої дівчини. Принадні обриси цього тіла не могла приховати безформна сіра тканина скафандра. Сама Авіва, здавалося, цього не усвідомлювала.

— Ситуація недобра, — пробурмотів Меддокс, складаючи свій парусиновий стілець і несучи його в корабель.  — Мої розрахунки допускають такі випадки перетину траєкторій, але оскільки це все-таки нескінченні комбінації, то їхню конфігурацію передбачити неможливо. Що ж, робімо що можемо. Перед широким вхідним люком Кармоді затримався.

— Даруйте, але мені слід би попрощатися з містером Моделі, — сказав він Меддоксові.  — А може, й порадитися з ним. Він був вельми люб’язний і навіть шукав способу повернути мене на Землю.

— Моделі! — вигукнув Меддокс, обмінюючись промовистим поглядом з Крисгіансеном.  — Я підозрював, що то його рука!

— Схоже на його підступи, — роздратовано докинув Кристіансен.

— Що ви маєте на увазі? — запитав Кармоді.

— Я маю на увазі, — відповів Меддокс, — що ви жертва й пішак у таємній змові, що охопила принаймні сімнадцять зоряних систем. У нас немає часу на пояснення, та повірте, на карті стоїть не дише ваше і наше життя, але й життя кількох десятків мільярдів гуманоїдів, переважно світлошкірих і синьооких!

— Ох, Томе, швидше, швидше! — кричала Авіва, тягнучи його за руку.

— Гаразд, — сказав Кармоді, — та все ж я сподіваюся отримати повне і вичерпне пояснення.

— Отримаєте, — запевнив Меддокс, коли Кармоді Зайшов у люк.  — Отримаєте отут, одразу ж.

Кармоді швидко обернувся, зачувши в голосі Меддокса тінь погрози. Пильно глянув на мутанта і здригнувся. Ще раз подивився на своїх рятівників і неначе вперше побачив їх.

Людській уяві властиво для повноти сприймання домальовувати образ. Кілька кривих вистачає для зображення гори, десяток ламаних ліній викликає в уяві біжучу хвилю. Кармоді переніс свою увагу на деталі — й створений уявою образ почав розпадатися. Він побачив, що миловиді Авівині очі — стилізована омана, позбавлена живого блиску, подібна до малюнка очей на крильцях метелика. Ларсова нижня третина обличчя — просто темно-червоний овал, розділений темнішою рискою, нею зображувався рот. Пальці Меддокса, всі сім, були намальовані на рівні стегон просто на тілі. Образ розпався дощенту. Кармоді побачив тонку чорну лінію, схожу на тріщину в підлозі, що з’єднувала усіх трьох з кораблем. Він застиг, дивлячись, як усі троє підходять до нього. Тепер у них не було ні рук, ні ніг, ні очей, ні ротів — були заокруглені згори безликі циліндри, вправно, але грубувато підроблені під людину. Позбавлені функціональних частий тіла, вони самі були частинами і тепер виконували свою єдину функцію. На диво точні й жахливі відповідники трьох пальці» велетенської руки, вони рухалися з безкостою гнучкістю, маючи намір глибше загнати його в чорну утробу корабля.