Координати чудес

— Не знаю, як вам розтлумачити, — зітхнув Моделі.  — Знання про хижаків дається нелегко. Хижаки надто вже доповнюють і нагадують свою жертву. Свої пастки і сильця вони створюють на підставі вашої пам’яті, ваших мрій і фантазій, ваших надій і сподівань. Хижак розгадує омріяний вами хід подій і відтворює їх перед вами, як ви ось пересвідчились. Щоб збагнути свого хижака, треба вивчити самого себе. А легше вивчити ввесь Усесвіт, ніж самого себе.

— Що ж мені робити? — запитав Кармоді.

— Вчитися! — вигукнув Моделі.  — Вічно бути насторожі, рухатися якнайшвидше, недовіряти нікому й нічому. Поки не потрапите додому, забудьте про відпочинок.

— Додому! — вихопилося в Кармоді.

— Так. У безпеці ви будете тільки на власній планеті. Хижак не може ввійти у ваш барліг. На вас чекатимуть інші, звичні напасті, але принаймні позбудетеся цієї.

— Ви можете переправити мене додому? — запитав Кармоді.  — Ви ж казали, що робите машину.

— Вже готова. Проте її можливості обмежені, як і мої власні. Машина доправить вас туди, Куди Земля перемістилася, і на цьому все.

— Та це ж усе, що мені потрібно!

— Ні, не все. Куди — тільки перше «К» з трьох координат. Вам ще належить визначити «Коли» і «Котра». Раджу шукати їх за порядком. Спершу час, і буде якраз, — як каже прислів’я. Звідси вам слід вирушати негайно. Ваш хижак, чий апетит ви так нерозважливо розбурхали, може з’явитися щомиті. Може статися, що вдруге вас урятувати мені не пощастить.

— А як удалося цього разу? З самої пащі?

— Я швиденько зліпив вабик, — пояснив Моделі, — що виглядав достеменно як ви, тільки був трохи більший за оригінал і моторніший. Хижак вас облишив і, бризкаючи слиною, кинувся за ним. Але двічі таким не скористаєшся!

Кармоді вирішив за краще не розпитувати, чи вабик відчував біль.

— Я готовий, — сказав він.  — Тільки куди я лечу і що на мене чекає?

— Ви потрапите на Землю, швидше за все не на вашу. Але я пошлю листа моєму знайомому, великому знавцеві проблем часу. Він подбає про вас, якщо взагалі погодиться допомагати, а відтак… хто його знає? Сприймайте все, як є, Кармоді, і будьте вдячні, якщо взагалі щось буде.

— Дякую вам, — сказав Кармоді.  — Байдуже, чим скінчиться, я дякую вам від щирого серця.

— Нема за що, — сказав Моделі.  — Не забудьте про моє послання до старигана, якщо вам пощастить дістатися додому. Зібралися? Машина тут, біля мене. Бракувало часу зробити її видимою, але вона майже така сама, як портативний радіоприймач «Зеніт». Де вона в біса запропастилася? Ага, ось вона. Берете з собою Виграш?

— Я його беру, — вихопився Виграш, обіруч тримаючись за ліву руку Кармоді.

— Тоді ми готові. Наставляю ось цю шкалу, тепер ту і дві там… Вам, Кармоді, приємно буде повернутися з Макрокосмосу на планету, хай навіть і не свою. Між атомом, планетою, Галактикою і Всесвітом ніяких відмінностей не існує. Вся проблема в тому, який масштаб вам найбільше до серця. А тепер я натискаю ось тут…

Бам! Фіу-у Хр-р-рясь! Повільний хід, прискорення, накладка, електронна музика відтворює космічний простір, космічний простір творить електронну музику. Миготять сторінки календаря, Кармоді перекидається догори ногами, імітуючи вільне падіння. Тулумбасів зловісний дріб, зловісним дробом звучать тулумбаси, яскравий спалах барв, заголосила жінка, сповнивши все відлунням, засміялась дитина, монтаж із яффських помаранчів, підсвічених під планети, колаж сонячної системи, підсвічений під джерельні брижі. Повільніше стрічку, швидше стрічку, затемнення, наплив.

Пекельний переліт, але нічого несподіваного для Кармоді.

Частина третя КОЛИ?

РОЗДІЛ 18

Коли переліт закінчився, Кармоді перевірив, чи все на місці. Після короткої інвентаризації пересвідчився в наявності всіх чотирьох кінцівок, одного тулуба, однієї голови та однієї душі. Повного повернення, звісно, ще не відбулося, але, здається, прибув комплектно. Кармоді також відзначив, що Виграш ще й досі з ним — це вгадувалося навіть після вже звичної метаморфози. Цього разу Виграш з гномика перекинувся на поганеньку флейту.

— Поки що все добре, — ні до кого не звертаючись, промовив Кармоді й роззирнувся довкола.

— Не так уже й добре, — одразу ж поправився він.

Кармоді був готовий опинитися на іншій Землі, проте не сподівався, що вона буде зовсім інакша. Він стояв на багнистому березі болота. Сморідні міазми підіймалися від застояних бурих вод. Навколо росла широколиста папороть, низькорослі кущі з тонкими листочками, пальми з пишними кронами і самотнє кизилове дерево. Повітря було гаряче, як кров, і насичене запахами гнилизни

— Може, я у Флоріді? — з надією сказав Кармоді.

— Боюся, що ні, — озвався Виграш, тобто флейта. Голос нього був низький, мелодійний, але з надмірним вібрато.

Кармоді здивовано витріщився на Виграша:

— Як це тобі вдається говорити?