Квітка кохання

ВАЛЕНТИН КУДРИЦЬКИЙ

КВІТКА КОХАННЯ

2011 р.

КОНОТОПСЬКА ВІДЬМА
Легенда
За полем, за лісом,
Ой там, за горами,
Де зорі гуляють всю ніч,
Регочуть русалки патлаті з вітрами
І хлопців заманюють в ніч.
Заманюють вереском ніжним-ніжнісіньким,
Що аж за душу бере,
Стан який, лишенько! Рученьки, грудоньки…
Глянеш, аж серце гуде!
Підеш за ними без всякого роздуму
/Боже, ти грішних прости!/,
Бо хто ж з добрим серцем та ще й
світлим розумом
Буде втікать від краси?
Підеш за ними, зовсім не вагаючись,
В пекло в болото чи січ.
І знову десь чути оте завивання,
Що хлопців заманює в ніч.
Проходили люди в ту ніч під горою
І втомлені сіли спочить,
Аж чують, як в горах хтось помічі просить,
Прийшли – аж там хлопець ледь теплий лежить.
Говорять, що в нього русалка влюбилась
У місячно-зоряну ніч,
А потім у гори його заманила
І з ним там лишилась на ніч.
І стільки вона його там лоскотала,
Аж поки він міг реготіть,
А ранком у гори юнак перебрався,
І скалами став володіть.
Ось, чуєте, в горах, як хтось завиває,
Мов пугач, що в нашім селі,
То душу витрушує з хлопця русалка,
Усівшись на чорній скалі.
Любов же живуча, як музика Глінки,
І слухають зорі її,
Русалки ж сидять, обхопивши колінки,
Й регочуть у далі нічні.

Четверта поетична книжка В.О. Кудрицького. До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки. Видання розраховано на широке коло читачів.

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

"Поки серце б'ється" - так відверто перед читачами зізнається автор нової збірки. І це - не просто слова, це його життєве кредо: творити за принципом " жодного дня без нового рядка."Автор дуже плодовитий, бо за досить короткий строк вже видав "на - гора" чотири збірки поезій. В них він уміло представив все розмаїття поетичних жанрів - лірику, гумор, сатиру. Окремо вийшли книжечки для дітей.

До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.

"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.

Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна"Спрага кохання."

В одному з російських віршів автор відверто зізнається:

Я счастлив тем, что я любил,
В любви моє призванье,
В любви все радости мои,
И в ней - мои страданья.

Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":

Я вдячний вам, мої кохані,
За ваші посмішки ясні,
Які, неначе урагани,
Живуть загадками в мені.
Спасибі вам за пристрасть, ніжність,
За все, що ви дали мені,
Та перш за все за вашу вірність,
За теплі ночі весняні.
Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!

Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.