Читаем Квітка кохання полностью

Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.

Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.

Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.

МИКОЛА МАЛІЧЕНКО,

заслужений діяч мистецтв України.

 

ВІД АВТОРА

Ми живемо в той час, коли зійшлись віки, коли виступає клан проти клану, де більш хитрі і закоренілі «хижаки» перемагають інших завдяки своїй підступності і жорстокості. А як не можуть взяти хитрощами, так відвертим підкупом наших напівголодних громадян, для яких сотня - друга гривень - то вже великі гроші! А що, скажемо, для нашого Президента, Прем’єра, депутата і його групи підтримки є та сотня- друга, як на них працює державний верстат і друкує оті злощасні папірці? Для нього ота сотня- друга - це як для нас копійка. В даний час ми проживаємо в такій державі, якою керують світові дипломовані шахраї із тисячолітнім досвідом, в яких давно все розписано і розкладено по поличках на сотні літ наперед. Вони хитрі і підступні, вміють створювати ситуації і вміло ними користуватися. А тому, вони знаходять, так би сказати, лідера нації, якого стараються завербувати в свої ряди, а потім, заручившись його надійністью, як десант, засилають в тил, підтримують на виборах. Тож, будьте пильними і пам’ятайте, що, беручи оті злощасні папірці, ви продаєте своїх дітей, онуків у вічне рабство, де для них заготовлена велика дуля, бо закони творимо не ми, а ті, кому ми дозволяємо нас обдурити, навіть цього не підозрюючи. І ми залишимось чужими на своїй землі, або, як казав Т.Шевченко, "на нашій не своїй землі!"

Хіба наш Президент, відкриваючи безвізовий в’їзд в Україну для Ізраїльтян, того не розумів, що та сарана своїми міліонами ледве не скупить всю нашу державу, бо де ще є такі дурні, які за якісь папірці стануть продавати саме найцінніше - це землю, а значить - Україну, свою державу, свій суверенітет. Після чого сотні тисяч обездолених людей залишаться ще й бомжами, продавши разом з своєю землею і свої оселі. Оце так прорив! І все це за якісь папірці. І мало хто задумувався над тим, а як же в майбутньому будуть жити їх діти, онуки, які стануть бездомними і безземельними?

А тепер я хотів би запитати: то куди ж діваються наші українські гроші і чому ми такі бідні, пани-добродії? І тут же відповідаю: бо всі наші гроші знаходяться у руках так названих Божих людей, яким ми занадто довіряємо і яких в нас називають "елітою". Ні, я не проти чужинців. Я проти бандитів і шахраїв. Я хочу, щоб Україна була вільною і будувала свою державу, а не вирощувала рабів для всього світу.

Коли нас - українців було п’ятдесят три мільйони, то цукру і гречки по мінімальним цінам вистачало всім. А зараз, коли залишилось сорок шість, то куди не підіть, то хитрі політики створюють дефіцит. А якщо товару дефіцит, то чому тоді гуляють поля, чому розбирають цукрові заводи? А тому, що так вигідно порошенкам і їм подібним, які прибрали до своїх рук всю цукрову промисловість, а потім її розвалили. Хто їм дав право це робити і з ким вони радились? При Сталіні за такі дії такого б діяча давно розстріляли, а цей живе і, уявіть, непогано. Люди зубожіють, та зате, як рік-два, появляються нові мільйонери, навіть, яким ще нема і тридцяти, дякуючи своїм батечкам та добрим дядюшкам.

А візьміть святиню з святинь - хліб. Зернових зібрали більше як 56 мільйонів тон. Це більше, як по тонні на душу населення, то чому з кожним роком хліб дорожчає? А держава, як мені відомо, яка виробляє по тонні і більше зернових на душу населення, вважається високо розвинутою аграрною країною. Це - і м’ясо, і яйця, і сало. Це - живи і радій. А де вона та радість, коли цукор по 11 гривень, а гречка вже стала по ціні майже, як чорна ікра? І це називається - капіталізм. Пани- добродії, схаменіться! Куди ми ідемо? Чому ж у вас така зневага до рідного народу? Кому ви служите? Як ви можете дивитися голодним людям в очі? Коли ж ви наситите свої душі? Де ваша гордість, де ваша, врешті, національна злість? Хто ви? Отож, якщо ви називаєте себе українським народом, то ж робіть хоч щось для нього, для держави, в якій ви живете і менше думайте про братів своїх в інших країнах.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Горний путь
Горний путь

По воле судьбы «Горний путь» привлек к себе гораздо меньше внимания, чем многострадальная «Гроздь». Среди тех, кто откликнулся на выход книги, была ученица Николая Гумилева Вера Лурье и Юлий Айхенвальд, посвятивший рецензию сразу двум сиринским сборникам (из которых предпочтение отдал «Горнему пути»). И Лурье, и Айхенвальд оказались более милосердными к начинающему поэту, нежели предыдущие рецензенты. Отмечая недостатки поэтической манеры В. Сирина, они выражали уверенность в его дальнейшем развитии и творческом росте: «Стихи Сирина не столько дают уже, сколько обещают. Теперь они как-то обросли словами — подчас лишними и тяжелыми словами; но как скульптор только и делает, что в глыбе мрамора отсекает лишнее, так этот же процесс обязателен и для ваятеля слов. Думается, что такая дорога предстоит и Сирину и что, работая над собой, он достигнет ценных творческих результатов и над его поэтическими длиннотами верх возьмет уже и ныне доступный ему поэтический лаконизм, желанная художническая скупость» (Айхенвальд Ю. // Руль. 1923. 28 января. С. 13).Н. Мельников. «Классик без ретуши».

Владимир Владимирович Набоков , Владимир Набоков

Поэзия / Поэзия / Стихи и поэзия
Европейские поэты Возрождения
Европейские поэты Возрождения

В тридцать второй том первой серии вошли избранные поэтические произведения наиболее значимых поэтов эпохи Возрождения разных стран Европы.Вступительная статья Р. Самарина.Составление Е. Солоновича, А. Романенко, Л. Гинзбурга, Р. Самарина, В. Левика, О. Россиянова, Б. Стахеева, Е. Витковского, Инны Тыняновой.Примечания: В. Глезер — Италия (3-96), А. Романенко — Долмация (97-144), Ю. Гинсбург — Германия (145–161), А. Михайлов — Франция (162–270), О. Россиянов — Венгрия (271–273), Б. Стахеев — Польша (274–285), А. Орлов — Голландия (286–306), Ал. Сергеев — Дания (307–313), И. Одоховская — Англия (314–388), Ирландия (389–396), А. Грибанов — Испания (397–469), Н. Котрелев — Португалия (470–509).

Алигьери Данте , Бонарроти Микеланджело , Лоренцо Медичи , Маттео Боярдо , Николо Макиавелли

Поэзия / Европейская старинная литература / Древние книги