Легенди Старокиївські

Даждьбог (Даж-бог) — у слов’янській міфології — бог Сонця, світла й вогню.

Дафне — за старогрецькою міфологією — німфа, що боялася кохання сонячного бога Фобоса й була перетворена в лавр.

Дик — дикий кабан.

Диптихон — воскова табличка для писання в античному світі.

Діоніс — у грецькій міфології — бог виноградарства й виноробства. У римській міфології — Вакх (Бахус).

Драгва — болото, драговина.

Дріада — у старогрецькій міфології — лісова німфа, що народжувалася, жила й умирала разом з деревом.

Екзорцизм — замовляння злих духів.

Ексоміда — коротка денна або спальна одежа, застібнута тільки на одному плечі.

Еллада (Гелада) — Греція.

Елевзінські містерії — щорічні релігійні свята в давньому грецькому місті Елевзіс на честь богині Деметри; відбувалися у вузькому колі втаємничених.

Елементал — дух, що панує над одним із чотирьох елементів за вченням середньовічних фізиків.

Еос — богиня світанку.

Епіталама — весільна пісня на честь молодих у стародавніх греків і римлян.

Епітафія — намогильний напис.

Ергустули — підземна в’язниця для рабів, закованих у кайдани.

Ерос — у грецькій міфології — бог кохання.

Ексоміда — грубий верхній одяг.

Еспанія — Іспанія.

Ефеб — юнак, парубок.

Желва — співуча пташка. Жоломія — сопілка.

Забаєна — заворожена.

Загара — бажання.

Звинний — меткий, спритний.

Зевс — у старогрецькій міфології — батько богів, найстарший між богами.

Зерем’яна— схованка, лігво.

Зефір — у грецькій міфології — бог західного вітру.

Зоста — дівчина.

Ігемон — виша службова особа, князь.

Ігор — великий київський князь (912–945), убитий під час древлянського повстання 945 р.

Ізіда — головне божество давньоєгипетської міфології, покровителька плодючості і материнства, богиня життя й здоров’я.

Ірис — райдуга.

Канонарх — законник, чернець.

Карл VI (1685–1740) — імператор Священної Римської імперії.

Кіммерійська країна — найдавніші хліборобські племена, що жили на території нинішньої Південної України. У VII ст. до н. е. їх витіснили скіфи.

Клепсидра — піщаний або водяний годинник.

Климент — один із перших римських пап.

Кобка — відлога.

Ковтки — сережки.

Колопні — коноплі.

Конкубіна — незаконний шлюб.

Котвиця — якір.

Кретьєн де Труа — французький письменник другої половини XII ст., автор романів з циклу творів про короля Артура й лицарів Круглого столу.

Лаврські Сади — сади на території Києво- Печерської лаври.

Лампос — блиск; один із коней, запряжений у колісницю Фобоса.

Лекіф — скляна ваза.

Лектика — ноші, на яких можна було сидіти або лежати.

Лепрозний — прокажений.

Логос — у давньогрецькій філософії — світовий розум, вічний світовий закон.

Логофет — вищий чиновник у візантійському державному апараті; хранитель патріаршої печатки.

Лосна — божество в язичницькій міфології.

Марафон — давньогрецьке поселення в Аттіці, в районі якого 13.IX. 490 р. до н. е. грецьке військо завдало поразки персам.

Марена — у давньоукраїнській міфології — богиня весни й води.

Марк Аврелій (121–180) — римський імператор з 161 p., філософ, представник стоїцизму.

Мева — чайка; русалка.

Мітра — іранське божество сонця, світла, чистоти і правди. Культ Мітри поширювався також у Римській імперії.

Мокош — у давньоруській язичницькій міфології — жіноче божество родючості й домашнього господарства.

Нави — русалки.

Нард — рослина з родини валеріанових з дуже пахучим коренем; пахуча речовина, виготовлена з цієї рослини. Нетопир — кажан.

Никати — дивитися, поглядати.

Нобіле — знатний вельможа.

Обавник — віщун-ворожбит.

Облечений — одягнений.

Олімп — у грецькій міфології — священна гора в Фесса-лії, яку вважали місцем перебування Зевса та інших богів.

Офіра — жертва.

Палета — інструмент для нанесення фарби на іконну дошку.

Пан — у давніх греків — бог лісів і черед, винахідник сопілки, істота з козлячими ногами й рогами; ночами він лякав людей; звідси «панічний страх». У римській міфології — Фавн.

Парки — у греко-римській міфології — три сестри-боги-ні людської долі; одна з них ножицями перерізувала нитку життя.

Патрицій — у Давньому Римі — родовий аристократ.

Перун — у східнослов’янській міфології — головний бог, бог дощу, грому й блискавки.

Петрики — птахи.

Півтуциту — півдюжини, шість.

Пітія (Піфія) — віщунка і жриця Аполлона в Дельфах.

Платон (428/27 — 348/47 до н. е.) — давньогрецький філософ.

Погар — келих.

Позирати — дивитися.

Полігімнія — одна з дев’яти муз, винахідниця ліри, покровителька ліричної поезії і красномовства у грецькій міфології.

Понт Евксін — Чорне море.

Піп Іван — назва гірської вершини на Закарпатті. Посейдон — у міфології давніх римлян — бог моря і мореплавства.

Профетос — жрець.

Психопомпос — дослівно: провідник душ; так називали Гермеса, обов’язком якого було відводити душі померлих до Елізіуму — раю або Тартару — пекла.

Пущик — сич.

Равл — слимак, равлик.

Ракоці Ференц II (1676–1735) — трансільванський князь, керівник антигабсбурзької визвольної війни угорського народу. Війна почалася на території нинішнього Закарпаття.

Раменатий — плечистий.

Расени — самоназва етрусків, що населяли у першому тисячолітті до н. е. північно-західну частину Апеннінського півострова (Етрурію).

Рева — лоза.