Макуха або штрихи до політичного портрета "Блоку Юлії Тимошенко"

Уже наприкінці вечері на дачі В. Сацюка Вікторові Ющенку стало погано, і він поспішив додому. Розпочався різкий головний біль. «Раніше мене так голова не боліла», - підвів підсумок В. Ющенко і продовжив: - Коли я зайшов додому, то дружина мене зустріла, поцілувала в губи і сказала, що від мене металом пахне, хоча я не їв їжі із таким запахом».

Незабаром розпочалися страшні болі, які охопили все тіло. Лікарі не могли встановити діагнозу і не знали, що робити.

«Я 99 відсотків часу знаходився у ліжку, з яких відсотків 20 я стояв на колінах, спершись на лікті, - розповів В. Ющенко. - Мене найбільше боліла голова, спина та були сильні болі в животі. В той день (четвер) я давав інтерв'ю, стоячи на колінах за журнальним столиком. Мені кололи обезболююче, але коли ввечері обезболююче перестало діяти, до мене приїхав І. Плющ і сказав, що, якщо ти хочеш, щоб живий був, то терміново сідай у літак і вилітай. Спочатку ми не знали, до кого звернутися та в яку клініку поїхати. Іван Степанович сказав: «Я знаю, до кого, і це треба робити не думаючи».

Цікаво, що зовсім іншої позиції дотримувався Д. Жванія. Коли В. Ющенко знемагав від болю, він запевняв, що все скоро мине, і не слід панікувати.

Віктора Ющенка від смерті врятував Господь - якби Віктор Андрійович не виблюнув спожиту на дачі їжу, то фінал міг бути трагічним.

Звичайно, що у ЗМІ потрапила тільки дещиця інформації щодо обставин, які, безумовно, знає слідство і Президент. Так, у лютому 2005 р. щойно призначений міністром внутрішніх справ України Ю. Луценко заявив журналістам: «Мені відомо, хто перевозив через кордон отруту, який депутат її супроводжував, який чиновник переносив до місця скоєння злочину, хто її підмішував в їжу. Усі ці відомості не викликають сумнівів».

На уточнююче запитання: «Оточення В. Ющенка заявляло про «російський слід». Ви будете його шукати?» - Ю. Луценко уточнив: «Ще раз повторюю - відомо, хто пересікав кордон і який кордон. Але огульних звинувачень і «стрілочників» у цій справі не буде. Ми проведемо справжнє комплексне розслідування» [179].

З часу цієї бравади минуло три з половиною роки, а народу так і не відомо, хто і як отруїв його Президента. Я ось думаю: коли мали таку докладну інформацію про жахливий злочин, то чому не змогли довести справу до логічного кінця? Відповідь теж зрозуміла - слідство із самого початку велося вкрай непрофесійно. А це тому, що і тодішній голова СБУ О. Турчинов, і міністр внутрішніх справ Ю. Луценко професіоналами у доручених їм ділянках роботи ніколи не були. То яких результатів можна чекати від випадкових людей на високих державних посадах? Знати - це одна справа, а довести вину - зовсім інша.

Увесь світ тепер знає, що українського Президента отруїли діоксином - отруйною речовиною, яку виробляють лише чотири лабораторії у світі: в США, Росії і ще двох європейських країнах. Тепер друзі Жванії вчиняють новий лемент. Мовляв, не потрібно говорити про ввезення в Україну діоксину, бо це кидає тінь на всі чотири країни та може призвести до загострення міждержавних відносин. Дуже цікава постановка питання. Труїти діоксином кандидата у Президенти - можна, а писати про це - ні.

Безумовно, що Віктор Ющенко теж багато знає, проте і він не все може говорити. Однак, коли 25 липня 2008 р. на щоквартальній прес-конференції Президента запитали, чи причетний до його отруєння Давид Жванія, він відповів чітко: «Думаю, так». І додав, що це «м'яка форма відповіді, аби зберегти рівновагу перед законом, слідчими органами і чесними людьми».

Тут доречно навести і слова Д. Жванії з інтерв'ю газеті «Високий Замок» від 5 червня 2008 року. На запитання, як часто він бачиться із своїм хрещеником, Давид Важайович відповів: «Тепер жодних стосунків з родиною Ющенків у мене немає. Наше спілкування припинилося. Це сталося у 2004 році». Тобто стосунки припинилися відразу ж після отруєння. Виходить, що недовіра закралася ще тоді, а, крім факту отруєння, поважнішої причини просто не могло бути.

3. Версія Д. Жванії

Серед скандальних атак, спрямованих проти Президента України у дні травнево-червневої кризи у Верховній Раді України, одна відзначалася особливим цинізмом.Її озвучив Д. Жванія: «Історію з отруєнням Ющенка діоксином придумали в його штабі». Ці слова Д. Жванії вся бютівська пропаганда винесла великими аншлагами на шпальти своїх видань і смакувала понад місяць.

Жодного конкретного факту у своїх численних виступах та інтерв'ю щодо нової версії отруєння Президента Д. Жванія не навів. Із його слів хіба що варті уваги такі: «Я був проти того, щоб Віктора Андрійовича вивозили на лікування в австрійський «Рудольфінерхаус» [180]. Свою думку цей різноплановий «фахівець», навіть у галузі медицини, аргументує не тим профілем австрійської клініки. Але це смішно тепер читати. Якби перемогла позиція Д. Жванії і В. Ющенко залишився б в Україні, то не важко здогадатися, що би з ним трапилося. Це перше. І друге: у будь-якому випадку жодна українська лабораторія не виявила б слідів діоксину - у них для цього нічого немає!