— Серце ще зранку... Та краще прочитайте самі! Голосно прочитайте!.. Будь ласка, одчиніть там вікна, двері, щоб усім було чути! Всім, всім, всім, всім!
— Українізація.
Тьотя Мотя
— Не те читаєте, мій милий, і не там!...
Мазайло
— Не те і не там!.. Дивіться знизу.
— Читай, Ваню, згори, коли на те пішло!
— «Адміністрація маріупольського заводу не пустила на завод комісії в справі українізації...»
Тьотя
й Мазайло— Та не про те, милий ви хлопче! Не там! Дивіться в об'явах!
Губа
— «За останній час набагато збільшився попит на українську книжку поміж робітництвом на харківських заводах... За систематичний зловмисний опір українізації...»
Тьотя
— Ах, Боже мій! Та що ви там вичитуєте про якусь там українізацію... Ви знизу прочитайте! Оповістки!
Мазайло
— Он там читайте! Бачите? Я навіть звідси бачу: Харківський окрзагc на підставі арт. 142—144 Кодексу...
Губа
— Стривайте! Стривайте! Та невже?..
Мазайло
— А ви думали! Серце ж, кажу...
Губа
— «За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазєніна...»
— Що ж це таке?.. Як це?..
Рина
до батька:— Невже цьому правда, папо?.. Та чого ти мовчиш?
— Мино Маркевичу!
— Папо!
— Він уже ні гу, ні му!.. Ні ге, ні ме — занімів!
Мазайлиха
— Голкою, Мино! Язика поколи голкою!..
— А ми прийшли врятувати тебе од міщанської стихії... Ближче до комсомолу! Держися комсомолу! Верни руля на комсомол! Ну?
Уля
— Це я... Побачила — наші комсомольці йдуть... Так я покликала на поміч... Я вже до тітки ніколи не поїду.
Тертика
— Ну!
— Ну, Улю!..
Губа
— Знаю. Це з вірша Яновського:
Тертика
— Навпаки, скоро скажемо всім Мазєніним: гол!