Млечный Путь, 21 век, No 4(45), 2023

Чому я написав цю книжку? Часи, в якi ми живемо, сповненi тривоги, зумовлено╖ загрозою вiйни. Ми переконанi, що ╖╖ вдасться уникнути, i всi ми працю╓мо задля миру. Але дедалi новi загострення мiжнародно╖ ситуацi╖ спонукають людей мрiяти про майбутн╓ як про "рай на Землi", де втiляться сподiвання на вiчне блаженство, де все буде можливе, а водночас нiщо не загрожуватиме небезпекою. Такi мрi╖, хоча й психологiчно зрозумiлi, все ж ╓ ваганням вiд однi╓╖ крайностi до iншо╖. Геть "рожеве" майбутн╓, позбавлене будь-яких конфлiктiв, завжди здавалося менi непорозумiнням: тi, хто його бажають, не усвiдомлюють, до яких реальних результатiв це призведе. Тому я вирiшив описати саме таке "рожеве" майбутн╓, щоб показати, що воно не ╓ метою, гiдною досягнення. Впертий мрiйник гада╓, наче вистачить створити технiчно досконалу цивiлiзацiю, де все буде напрочуд легко досяжним, де людина, завдяки бiологiчним знанням, перетворить себе на iстоту, котрiй не знана жодна ╜валтовнiсть, - i на землi запану╓ всезагальне щастя. Але це ж бо не так. Там, де все можна отримати без зусиль, нiщо не ма╓ цiнностi. Свiт без ризику - це далебi свiт без страху, але й без вiдваги. Зрештою - людина, котра завдяки однiй простiй процедурi перетворю╓ться на "янгола", ╓ iстотою, яка в один мах позбавила себе не лише трагедi╖ та страждань, але й надi╖ та жертовностi. Безумовно - такий свiт ма╓ для нас певну принаднiсть, особливо сьогоднi, коли Земля все ще не влаштована так, як нам би хотiлося. Хiба не було б чудово - отримати на першу ж вимогу всi дивовижi чи квiти з будь-якого куточка Космосу? Бавитися в iгри, а тимчасом базовi екзистенцiйнi потреби забезпечуватиме невтомна праця автоматiв? Не боятися ревнощiв чи ворожнечi з боку iншо╖ людини, адже наука призвела до того, що нiхто нiкому не може завдати шкоди, навiть у помислах, позаяк матерiальна можливiсть таких думок знищена в зародку?

Але це лише iлюзi╖. Людина не може перекласти вiдповiдальнiсть за напрямок свого шляху в металевi руки автоматiв. I вона не повинна вiдмовлятися вiд усiх суперечностей сво╓╖ людсько╖ сутностi, бо цiна, яку ╖й доведеться заплатити за "янгольську" досконалiсть, - це не самi лише вади i хиби, а вся ╖╖ людська сутнiсть.

У нашi днi розвиток технологiй, передусiм кiбернетики, зробив цiлком фантастичнi колись перспективи "автоматичного раю" реалiстичнiшими. Водночас розвиток бiологi╖, особливо вiдчитування iнформацi╖, що мiститься в спадковiй плазмi, дозволя╓ задуматися про шанси "автоеволюцi╖", тобто планомiрно╖ перебудови людського виду. Таким чином, певною мiрою вже закладенi матерiальнi пiдвалини для марень про "рай на Землi", який - у спосiб, описаний вище, - ймовiрно, можна було б створити. Так, його можна створити, але робити цього не конче. Наступне столiття буде епохою дедалi бiльшо╖ технологiчно╖ свободи, тобто, людина матиме дедалi бiльше свободи у виборi свого майбутнього шляху. Безумовно, вона перекреслить i вiдкине технологiю вiйни, технологiю руйнування, але вона також мусить вiдкинути фальшивий iдеал "споживацького раю", тим небезпечнiший, що вiн спокуша╓ фальшивими мiражами позiрного всезагального щастя.

"Повернення з зiрок" - це спроба представити саме таке, здавалося б, iдеальне майбутн╓, якого слiд остерiгатися. Менi не хотiлося висмiювати його, написавши карикатуру чи памфлет. Я в мiру сво╖х можливостей дав цьому "майбутньому" всi шанси показати, яким воно ╓ насправдi, яким воно може бути в очах людини, котра не перетворилася на "янгола", а ╓ такою ж, як i ми з вами. Принаймнi, таким був мiй намiр. Чи вдалося менi його втiлити - судити Читачам.

Кракiв, квiтень 1963

Леонид АШКИНАЗИ НА СТЕНЕ - РЕПЛИКИ И ЭМОЦИИ

Объект изучения

Стена дома, крышка стола в учебном заведении, асфальт мостовой - естественные места для общения людей посредством "оставления следа", то есть организации текстов и изображений. Что касается технической реализации, то она не исчерпывается нанесением надписи и рисованием - текст может проектироваться источником света на мостовую (реализовано), выстраиваться светящимися окнами в ночи (реализовано), или микродронами, управляемыми ИИ или ЕИ (кажется, еще нет). Любое высказывание имеет автора и обращено к кому-то. Мы можем получить информацию об авторе, потому что высказывание несет в себе эту информацию. Но мы не знаем, к кому оно обращено; можем лишь построить гипотезу на основе модели автора. Можно было бы притулиться поблизости от граффити и, заметив, что прохожий тормозит, схватить несчастного и предложить ему социологическую анкету в 300 вопросов. Но такое исследование требует больших ресурсов и чревато.